Page 254 - 6816
P. 254

в  розумінні  особистості  й  навіть  применшення  її  ролі  в  історії,
            марксистська  філософія,  разом  з  тим,  містить  продуктивний
            соціально-філософський                підхід      –     осмислювати  особистість
            необхідно  в  органічному  зв’язку  зі  структурою  соціально-

            економічних  відносин.  Суттєвий  внесок  у  розуміння  теорії
            особистості  зробив  О. Леонтьєв.  Учений  доводив,  що  особистісні
            якості  людини  проявляються  в  здатності  усвідомлювати  ієрархію

            спонукань (мотивів) до різноманітних видів діяльності, коли одні  з
            них  є  смислотворчими,  а  інші  –  підлеглими.  Проаналізуємо
            філософські досягнення О. Леонтьєва в цій галузі. Філософ пише:
            «Реальна основа особистості людини лежить не в закладених у ній

            генетичних  програмах,  не  в  глибинах  її  природних  задатків  та
            потягів  і  навіть  не  в  здобутих  нею  навичках,  знаннях  і  вміннях,

            зокрема  й  професійних,  а  в  тій  системі  діяльностей,  які
            реалізуються  цими  знаннями  й  уміннями»  [314,  с. 185–186].  У
            процесі діяльності людина віддає перевагу одному її виду, а решту
            відсуває  на  задній  план.  Виникає  певна  ієрархія,  перетинання

            діяльностей, яке учений назвав «вузлами». «Ці вузли, їхні ієрархії й
            утворюють той таємничий „центр особистості”, який ми називаємо
            „я”;  інакше  кажучи,  центр  цей  лежить  не  в  індивіді,  не  за

            поверхнею  його  шкіри,  а  в  його  бутті»  [314,  с.  229].  Психолог
            зрозумів,         що       за співвідношенням             діяльностей          приховано
            співвідношення  мотивів,  які  він  класифікує  на  смислотворчі  та
            мотиви-стимули.

                  Досліджуючи  мотиви-стимули,  О. Леонтьєв  дійшов  висновку,
            що вони дуже часто не усвідомлюються. «Усвідомлення мотивів є
            явище вторинне, яке виникає лише на рівні особистості й постійно

            відтворюється  під час  її  розвитку»  [314,  с.  205].  Усвідомлення
            мотивів приводить до утворення смислів, що, урешті-решт, веде до
            становлення  особистості.  З  наведеної  системи  аргументів
            О. Леонтьєва видно те, чим і як зумовлено той ієрархічний рівень,

            на  одному  з  яких  індивід  у  своїй  діяльності  є  особистістю,  а  на
            інших  –  не  є.  Отож  у  поглядах  О. Леонтьєва  теж  простежуємо
            ієрархічний  підхід  до  сутності  людини:  є  індивіди,  які

            не усвідомлюють свої спонукання до життєдіяльності, а є такі, хто
            усвідомлює свої спонукання – особистості.
                  Радянський  філософ  Е. Ільєнков  (1924–1979)  уважав,  що

            особистість – це, з одного боку, унікальне, неповторне утворення, а
            з  іншого,  окреме  вираження  ансамблю  суспільних  відносин,


                                                         254
   249   250   251   252   253   254   255   256   257   258   259