Page 255 - 6816

колективно-загальна неповторність [223, с. 413]. С. Рубінштейн,
О. Лєонтьєв, Е. Ільєнков відчували складність проблеми
особистості й намагалися її відобразити у своїх концепціях, але
ідеологічна система не дозволяла цього зробити. Марксизм із

позиції соціально-класового підходу знищував ієрархічний підхід
до розуміння духовної сутності людини. У марксистській філософії
радянського часу офіційно стверджували, що кожна радянська

людина – особистість [512, с. 48] й обґрунтовували це тим, що
соціалістична дійсність безпосередньо формує свідомість людини.
Отож у марксизмі особистості як духовно досконалої людини
немає, що найточніше сформулював С. Франк, охарактеризувавши

марксистську концепцію особистості як заперечення особистості і
перетворення її в частину обожненого мурашника [587, с. 312].

Пріоритет матеріального закреслював духовну ієрархію.
Марксистське розуміння особистості знайшло логічне
завершення в монографії В. Вазюліна «Логіка історії. Питання
теорії і методології» (1988). Автор трактує особистість, з одного

боку, у контексті єдності біологічного й соціального, а з іншого, –
як соціальну істоту. Правомірність такого поєднання було
обґрунтовано тим, що явище і дійсність є необхідними формами

сутності [93, c. 145]. Як уже було доведено, марксистське розуміння
особистості знайшло втілення у твердженні: «Кожна людина –
особистість», але під тиском Горбачовської перебудови не можна
було обійти проблему відмінностей між людьми. У цьому контексті

В. Вазюлін виокремлює чотири типи особистості. Перший тип –
«ембріональна» особистість. Змістом її життя є задоволення
потреби в підтримуванні власного фізичного існування та

існування рідних і близьких. Праця для такої людини є засобом до
фізичного існування. Такий тип особистості стихійно тяжіє до
переростання в паразитичне існування, а сама людина
трансформується в паразитичну особистість, що спричинює її

руйнування. Особистість другого типу сконцентрована на праці як
засобі задоволення потреби в праці. Трудова діяльність
здійснюється заради успіхів і навіть стає внутрішньою потребою.

Особистість третього типу свідомо підпорядковує своє життя
суспільним умовам – це конформістська особистість. Особистість
четвертого типу усвідомлює своє місце в суспільстві та свідомо

підпорядковує своє життя суспільним потребам, відбувається
поєднання матеріальних інтересів людини й суспільства. Головною

255