Page 249 - 6816
P. 249

добробут,  а  кому  владу.  За  цих  умов  людина  зможе  «забути»
               про моральні  цінності.  На  жаль,  у  наведених  думках  є  частка
               істини.  В  образі  Антихриста  бачимо  риси  революціонерів,
               пересічної  людини,  бюргера,  представника  еліти,  а  можливо,  і

               вірянина.  В. Соловйов  пише,  що  антихрист  вірив  у  Бога,  але  в
               глибині  душі  надавав  перевагу  собі.  Він  вірив  у  добро,  але
               всевидюще  око  Вічності  бачило,  що  ця  людина  плазує  не  лише

               перед  принадою  влади,  а  навіть  перед  безмірним  самолюбством
               [515, с. 464]. Гадаємо, що своїми соціально-психологічними рисами
               Антихрист  В.  Соловйова  надзвичайно  схожий  на  посередню
               людину.

                     На початку XX ст. відбувався активний інтелектуальний пошук
               виходу  з кризового  стану,  в  якому  опинилася  європейська  й

               російська  людина.  Письменник  і  філософ  Д. Мережковський
               (1866–1941)  зрозумів,  що  пріоритет  в  Росії  належить  посередній
               людині. У дусі Старого Заповіту він назвав її хамом і доводив, що її
               панування є великою загрозою. Перед обличчям цієї небезпеки він

               доходить  висновку,  що  на  зміну  хаму  мусить  прийти  майбутній
               Христос, в іншому разі  це загрожує  Росії загибеллю [370, с. 377].
               Не  треба  цей  висновок  розуміти  лише  в  релігійному  аспекті.

               Філософський  зміст  його  такий:  на  зміну  хаму,  тобто  посередній
               людині, мусить прийти людина особистісного рівня розвитку.
                     Опозицію марксистському розумінню особистості в російській
               філософії  на  поч. ХХ ст.  розпочав  С. Булгаков.  Особистість  у

               філософа  постає  уособленням  свободи,  волі  й  розвинутої
               свідомості: «Особистість як живий синтез суб’єкта й об’єкта, тому
               являє  собою  абсолютно  нерозкладний  конгломерат  свободи

               й необхідності,  Я  й  не-Я»  [88,  с. 180].  Філософ  розвиває  підхід
               Ф. Шеллінга до особистості як єдності суб’єкта й об’єкта.
                     Українсько-російський  психолог  О. Лазурський  (1874–1917)  на
               засадах        активного         пристосування            людини          до середовища

               класифікував  типи  особистостей  і  виділив  низький,  посередній
               і високий  рівні  [300].  Це  був  науковий  і  суто  матеріалістичний
               підхід,  але він  містив  позитивне  ядро  –  принцип  ієрархії,  який

               ураховував  різний  внутрішній  потенціал  людини.  Сьогодні
               зрозуміло, що уявлення О. Лазурського не могли набути подальшого
               розвитку, оскільки суперечили марксистським поглядам на людину.

                     Отже,  у  російській  філософській  думці  присутній  принцип
               духовної  ієрархії.  Російські  філософи  відчували  небезпеку,


                                                            249
   244   245   246   247   248   249   250   251   252   253   254