Page 249 - 6816

добробут, а кому владу. За цих умов людина зможе «забути»
про моральні цінності. На жаль, у наведених думках є частка
істини. В образі Антихриста бачимо риси революціонерів,
пересічної людини, бюргера, представника еліти, а можливо, і

вірянина. В. Соловйов пише, що антихрист вірив у Бога, але в
глибині душі надавав перевагу собі. Він вірив у добро, але
всевидюще око Вічності бачило, що ця людина плазує не лише

перед принадою влади, а навіть перед безмірним самолюбством
[515, с. 464]. Гадаємо, що своїми соціально-психологічними рисами
Антихрист В. Соловйова надзвичайно схожий на посередню
людину.

На початку XX ст. відбувався активний інтелектуальний пошук
виходу з кризового стану, в якому опинилася європейська й

російська людина. Письменник і філософ Д. Мережковський
(1866–1941) зрозумів, що пріоритет в Росії належить посередній
людині. У дусі Старого Заповіту він назвав її хамом і доводив, що її
панування є великою загрозою. Перед обличчям цієї небезпеки він

доходить висновку, що на зміну хаму мусить прийти майбутній
Христос, в іншому разі це загрожує Росії загибеллю [370, с. 377].
Не треба цей висновок розуміти лише в релігійному аспекті.

Філософський зміст його такий: на зміну хаму, тобто посередній
людині, мусить прийти людина особистісного рівня розвитку.
Опозицію марксистському розумінню особистості в російській
філософії на поч. ХХ ст. розпочав С. Булгаков. Особистість у

філософа постає уособленням свободи, волі й розвинутої
свідомості: «Особистість як живий синтез суб’єкта й об’єкта, тому
являє собою абсолютно нерозкладний конгломерат свободи

й необхідності, Я й не-Я» [88, с. 180]. Філософ розвиває підхід
Ф. Шеллінга до особистості як єдності суб’єкта й об’єкта.
Українсько-російський психолог О. Лазурський (1874–1917) на
засадах активного пристосування людини до середовища

класифікував типи особистостей і виділив низький, посередній
і високий рівні [300]. Це був науковий і суто матеріалістичний
підхід, але він містив позитивне ядро – принцип ієрархії, який

ураховував різний внутрішній потенціал людини. Сьогодні
зрозуміло, що уявлення О. Лазурського не могли набути подальшого
розвитку, оскільки суперечили марксистським поглядам на людину.

Отже, у російській філософській думці присутній принцип
духовної ієрархії. Російські філософи відчували небезпеку,

249