Page 248 - 6816

людського буття. Ідеалом є розвиток внутрішньої людини,
людського духу [663, с. 26]. Російську людину було необґрунтовано
ототожнено з внутрішньою (духовною) людиною, а західну
трактовано як зовнішню. Відтак, із формального погляду все

правильно, а зі змістовного – усе викривлено. Це надзвичайно
цінний висновок працівника російської освіти. Підсумовуючи,
зазначимо, що, по-перше, незважаючи на хибність політичних та

історичних поглядів, особистість як начало буття визначено
правильно; по-друге, визнано ієрархічний характер людської
сутності; по-третє, проголошено значущість пріоритету духовного
над матеріальним. Ці висновки особливо цінні тим, що

сформульовані людиною, яка стояла на позиціях московського
православ’я.

Проблема сутності людських якостей стає предметом
дослідження в російській літературі, прикладом чого є роман
Ф. Достоєвського «Біси» (1872). Об’єктивним матеріалом до
написання цього твору була соціально-політична боротьба за

розбудову в Росії справедливого суспільства – соціалізму, задля чого,
як уважали головні герої роману – революціонери, треба змінити
соціально-політичний устрій, а людина зміниться автоматично. Цей

примітивізм (одновимірність мислення, ігнорування складності,
суперечливості, ірраціональності внутрішнього світу людини)
побачив Ф. Достоєвський. Подальша реакція комуністів на його
творчість доводить, що письменник правильно відобразив

спрощеність внутрішнього світу революціонерів.
Дослідження Ф. Достоєвського продовжив В. Соловйов
(1893–1900). Суспільні проблеми Росії філософ пов’язав з

внутрішніми якостями людини. Проаналізувавши розбіжності між
метою, яку ставили революціонери, та їхнім рівнем духовного
розвитку, філософ дійшов висновку, що багато з них за їхньою
сутністю були протилежні особистості. В. Соловйов не лише

зрозумів обмежений духовний потенціал революціонерів, але й
побачив усю недосконалість здібностей представників панівних
класів і узагальнив їхні риси в образі антихриста, який, критикуючи

Ісуса, говорить, що Христос як мораліст розділяв людей добром і
злом, а я ж (Антихрист) з’єднаю їх матеріальними благами, які
однаково необхідні добрим і злим, моя правда розподільча, я

кожному дам те, що йому потрібно [515, с. 465]. Антихрист
зрозумів, що потрібно пересічній людині: кому матеріальний

248