Page 247 - 6816

всесвітнього руйнування», яку він писав протягом 1872–1884 років
(опубліковано лише в 1912 році), проаналізовано творчість відомих
на той час європейських науковців і письменників (Абу, Бокля,
Шлоссера, Прудона, Бабефа, Кабе, Жорж Занд) і доведено, що

ідеалом у них є посередня людина, а наслідком її панування –
деградація європейського духовного та соціально-політичного
життя [315, с. 157–159].

Про роль і значення проблеми особистості в російському та
європейському житті й у духовній сфері зокрема, свідчить стаття
попечителя Київського навчального округу М. Юзефовича. «Про
значення особистості в нас і на Заході» (написана 1857, опубл.

1906). Автор усвідомив значущість особистості в суспільному
житті й історії. М. Юзефович дослідив і сформулював відмінності

між західним і російським розумінням особистості. Одиницею,
тобто первоначалом буття російського народу, є мир (община),
а не окрема людина: «Людина ж, окремо взята, представляла тільки
частину цілого, дріб» [663, c. 6]. На думку М. Юзефовича,

специфіка російської общини сформувала особливий тип
особистості, в основі якого лежала християнська любов до
ближнього, що поєднувалося з православною вірою. Безумовно,

М. Юзефович є апологетом російської общини. Він уважає, що
на Заході одиницею суспільного життя є окрема людина, яка
вимагає від інших визнання своєї значущості, своїх прав, що
формує почуття егоїзму, бо така людина зовнішній інтерес ставить

вище за внутрішній [663, с. 11]. Ці два начала сформували дві різні
форми суспільного життя й два підходи до розуміння особистості.
На основі цього М. Юзефович пояснює відмінності в розвитку

Заходу й Росії. «Воно одне (особисте начало. – В. С.) саме собою
визначило як у нас, так і на заході весь головний зміст життя» [663,
с. 18]. І далі: «Це начало було головним рушієм духу й, отже,
життя, коренем, з якого розвивалися всі гілки як нашої, так і

західної освіченості» [663, с. 22]. Отож незважаючи на хибність
політичної позиції, історичних поглядів і недооцінку європейської
культури та філософії, М. Юзефович правильно зрозумів, що

особистість є первоначалом суспільного буття й освітнього
процесу, а усі інші чинники розвитку вважає другорядними.
Відмінності в розумінні особистості М. Юзефович пояснює різними

потребами. Орієнтацію на задоволення матеріальних потреб він
трактує як ознаку зовнішньої людини, що не може бути метою

247