Page 246 - 6816

Отже, сучасний християнський персоналізм ґрунтується на
принципі духовної ієрархії, визнає значущість особистості для
суспільного буття, тілесну людину трактує як матеріальну субстанцію,
а особистість як духовну. У християнстві поняття особистість постає

втіленням логосу, правдивої, справжньої людини – уособленням
буття. Водночас християнський персоналізм не насмілюється піти
проти колективного свідомого й несвідомого та відверто сказати, що

концепт «кожна людина – особистість» відображає лише частину
дійсності: у кожної людини є гідність (людина є метою в собі), але не
кожна людина сягає рівня особистості. Уважаємо, християнські
філософи-персоналісти опинилися в залежності від ідеологічних

уявлень, в основі яких лежить принцип людиноцентризму.
Християнські персоналісти не виходять у повсякденне життя, не

наважуються перенести принцип ієрархії в реальність, а тому постає
філософська проблема: установити кореляцію між поняттями
християнського персоналізму та повсякденними уявленнями людини
про власну сутність. Водночас християнські персоналісти в умовах

кризи метафізики доволі чітко відчули потребу розроблення
персоналістичної метафізики.

2.5. Світоглядна боротьба навколо проблеми особистості
в російській філософії ХIХ–ХХ ст.

У російській філософії після Жовтневого перевороту в 1917 р.

існувало два основні підходи до розуміння змісту поняття
«особистість»: офіційний (марксистський) і філософів-емігрантів,
проте навіть у марксистській філософії існували підходи, які лише

за формою були марксистськими.
Отже, завданням підрозділу є аналіз основних течій у розумінні
проблеми особистості в російській філософії.

2.5.1. Ієрархічний підхід до розуміння людської сутності
в російській філософії XIX – поч. ХХ ст. У російській
соціально-філософській думці започаткував дослідження людини

посереднього рівня духовного розвитку філософ і письменник
О. Герцен (1812–1870) [136, с. 469–481], який спирався на роботи
англійського філософа й економіста Дж. Ст. Мілля. Ідеї О. Герцена

розвиває, ідеолог панславізму К. Леонтьєв (1831–1891).
У незакінченій праці «Середній європеєць як ідеал і знаряддя

246