Page 240 - 6816

мрії й уявлення пересічної людини під час Великої французької
революції про рівність трансформувалися на основі поглядів
Н. Мак’явеллі й К. Гельвеція в «теорію», що кожна людина є
особистістю. Роздуми С. Московічі збігаються з роздумами

Г. Патнем про те, що в науковій теорії слід відрізняти факти
від ціннісних суджень. Факти говорять, що не всі люди здатні чинити
розумно й морально, рефлексувати щодо власних дій, багато хто є

далеким від досконалості, а тому не варто до кожної людини
застосовувати ідею особистості як досконалої людини. Незважаючи
на це, до кожної людини треба ставитися як до особистості. Отож у
твердженні «кожна людина – особистість» відбито соціальні

уявлення народних мас (досягти рівня досконалої людини) та
ідеологічні претензії третьої верстви отримати світоглядне підґрунтя

для того, щоб бути суб’єктом політичної та правової діяльності.
Концепт «кожна людина – особистість» є ціннісним судженням. Він
має сенс і є розумним у соціально-політичному, правовому,
моральному контекстах, але не відповідає людській сутності.

Критика концепту «кожна людина – особистість» викликає
часом дивні інтелектуальні та емоційні реакції. Сумніви щодо його
науковості сприймають як замах на гуманітарні основи буття, а

інколи як фашистську ідею. Ми стверджуємо, що цей концепт
філософська та психологічна думка прийняла без достатнього
обґрунтування. У постмодерну епоху абсолютного панування
посередньої людини цей концепт набув загального гуманітарного

значення. Подальше його панування загрожує остаточній деградації
людства. З одного боку, цей концепт заперечив ідеї Конфуція,
Платона, Аристотеля та філософів Середньовіччя щодо духовної

ієрархії, а з іншого, – абсолютизував принцип політичної, правової
та моральної рівності. Морально-політичні прагнення народних мас
до рівності епоха Просвітництва й Велика французька революція
реалізували спрощено й формально, що було емоційною й

інтелектуальною реакцією третьої верстви на абсолютизм та
ієрархію середньовічного суспільства.
Стан хаосу в постмодерних гуманітарних науках, філософії й

психології зокрема, щодо трактування змісту особистості вигідний
посередній людині. Можна розробляти будь-які концепції
й заробляти наукові ступені та звання, але треба мати на увазі:

якщо гуманітарні науки не допомагають розвиткові людини, то
вони сприяють її деградації. Тому філософія несе першочергову

240