Page 239 - 6816

постмодерному світі не знаходить, а тому посилається на історичні
факти: особистості відігравали в християнстві важливу роль. Окрім
нижчої й вищої форм життя, філософ виокремлює ще серединне,
яке характеризує через невизначеність щодо смислу життя.

Філософ намагається поєднати вище життя з новочасними
уявленнями про цінність життя пересічної людини. Свій підхід до
розуміння людини Ч. Тейлор назвав типовими вимірами

морального / духовного життя [539, с. 23–24]. Ієрархічний підхід
Ч. Тейлора до розуміння людської сутності підтримує
А. Баумейстер і називає його морально-онтологічним [38, с. 372].
Осмислюючи роздуми Ч. Тейлора, зауважимо, що вони

суперечливі й водночас відображають стан західної суспільної
свідомості та філософської думки. З одного боку, філософ сумує за

середньовічною ієрархічною системою координат, а з іншого, –
перебуває під впливом модерного концепту «кожна людина –
особистість» й неадекватних уявлень про людську гідність.
Філософ говорить про нижчу, серединну й вищу форми морального

життя, але не наважується сказати, що це рівні духовного розвитку
людини, оскільки, можливо, боїться реакції філософської й
суспільної свідомості, яка це може сприйняти за образу людської

гідності й підрив європейських цінностей.
Підсумовуючи, зауважимо, що підхід Е. Макінтайра,
Г. Франкфурта й Ч. Тейлора свідчить про те, що західна філософія
відчуває духовну кризу, пов’язуючи її з відсутністю смислу життя,

недостатністю моралі, проте не може вийти за межі чинної
парадигми. Філософи доходять єдиного висновку: особистість є
уособленням моралі, формування особистості й моралі

відбувається, з одного боку, в процесі діяльності на благо
суспільства, а з іншого, – обмеження безпосередніх потреб. Так
постмодерна філософія опинилася в залежності від суспільної
свідомості та спрощених уявлень про людську сутність і гідність.

Уважаємо, що виокремлення ступенів духовного розвитку не є
образою людської гідності, а, навпаки, спонукає людину до
вдосконалення.

Додаткову інформацію для осмислення концепту «кожна
людина – особистість» надають ідеї французького соціального
психолога С. Московічі (1925–2014) про соціальні уявлення [384;

385]. Філософською основою соціальних уявлень, що виникають у
пересічної людини, є переконаність у їхній об’єктивності. Соціальні

239