Page 236 - 6816
P. 236

суспільні,  культурні,  смислові  зв’язки.  Особистість  у  філософа
            постає як символічна структура і є взірцем для природної людини
            [113,  с.  80].  Розвиток  природної  людини  до  рівня  особистості,  на
            його  думку,  здійснюється  через  навчання.  Уважаємо,  що  тут

            Ю. Габермас  помилився  –  це  відбувається  насамперед  у процесі
            виховання.
                  Як ми вже зазначали, ієрархічний підхід до розуміння сутності

            людини не дуже шанують представники модерної й постмодерної
            філософії, проте він не зник з філософського обрію. Американський
            філософ Е. Макінтайр, відчуваючи моральну кризу західної людини
            ХХ ст., намагається з’ясувати її причини. Філософ починає аналіз із

            загальної  схеми,  яку  започаткував  ще  Аристотель  у  «Нікомаховій
            етиці».  Цю  схему  філософ  називає  телеологічною  і  трактує  її  як

            «протилежність  між  людиною-як-вона-є  і  людиною-якою-вона-
            могла-б-бути-якби-усвідомила-свою-сутнісну-природу» [344, с. 81].
            Можна  погодитися  із  запропонованою  схемою,  але  Е. Макінтайр
            не зрозумів,  що  її  витоки  перебувають  в  ієрархічній  природі

            людської  сутності,  тоді  як  Аристотель,  середньовічні  філософи  й
            класики німецької філософії це прекрасно усвідомлювали. Ця схема
            відображала          ієрархічний          зміст      людської         сутності.       Отож

            Е. Макінтайр  побачив  лише  те,  що  на  поверхні,  проте  правильно
            зазначив,  що  мораль  покликана  допомагати  людині  досягти  своєї
            сутності  й  бути  підґрунтям  людського буття  [698,  с. 181–204].  На
            цьому  шляху  людина  має  впорядковувати,  культивувати  навички

            й дії,  про  які  говорить  етика.  Урешті-решт  філософ  висновує:
            «Маємо троїсту схему, у якій людська-природа-як-вона-є (людська
            природа  в  її  ненавченому  стані)  є  первинно  розбіжною  й

            неузгодженою  з  приписами  етики  й  потребує  перетворення  через
            навчання практичного розуму й досвіду на людську-природу-якою-
            вона-могла-б-бути-якби-усвідомила-свій-telos.  Кожен  із  трьох
            елементів  цієї  схеми  –  концепція  ненавченої  людської  природи,

            концепція  заповідей  раціональної  етики  і  концепція  людської-
            природи-якою-вона-могла-б-бути-якби-усвідомила-свій-telos                                   –
            вимагає  посилання  на  інші  два…»  [344,  с. 81–82].  Цю  схему

            визнають християнство та іслам, оскільки вони визнають ієрархічну
            природу  людської  сутності.  Отже,  умовою  розвитку  людини  є
            усвідомлення своєї мети (telos) і приписів етики.

                  Класична  (тричленна)  версія  моральності  в  епоху  модерну
            зазнала поразки, оскільки, на думку Е. Макінтайра, розум відкинув


                                                         236
   231   232   233   234   235   236   237   238   239   240   241