Page 238 - 6816

потрібна концепція блага. Водночас він усвідомлює, що віднайти
благо й сформувати в собі чесноти поза межами суспільства
неможливо, оскільки чесноти формуються в процесі діяльності на
благо суспільства. Філософ підсумовує: підґрунтям моралі є єдність

людини й суспільства та діяльність на його благо. Найвища форма
цієї досконалості – особистість. Отож Е. Макінтайр дійшов того
самого висновку, що й І. Кант. Особистість у Макінтайра – це

пошук єдиного блага людини й суспільства. Особистість у Канта –
це людина, яка усвідомила моральний закон і свої обов’язки перед
суспільством. Результати висновків виявилися тотожними, але їх
отримано різними шляхами, що є доказом того, що поняття

особистості й моралі органічно пов’язані й формуються в процесі
діяльності на благо суспільства.

Сучасний американський філософ Г. Франкфурт розвиває
концепцію особистості на основі дослідження ставлення людини до
своїх бажань. Критерієм рівня розвитку людини є здатність
рефлексувати над власними прагненнями. Філософ виокремлює

бажання першого рівня, що народжуються від задоволення
безпосередніх потреб і бажання другого рівня (коли людина
замислюється над проблемою: наскільки їй потрібні ті чи ті бажання

першого рівня) [691, с. 13]. На другому рівні формується свобода
волі, відповідальність за своє життя. У процесі подолання прагнень
першого рівня народжується особистість, яка починає жити власною
волею, розрізняє фактичне існування й належне. Прагнення другого

рівня конституюють життя людини [691, с. 16, 21].
Сучасний канадський філософ Ч. Тейлор, досліджуючи життя
модерної людини, зауважує, що в цю епоху було втрачено

ієрархічну систему координат для розуміння людської сутності.
Філософ заперечує ті підходи, що пропонують відкинути систему
моральних координат, а життя без координат відносить до нижчого
ґатунку. Ч. Тейлор виокремлює нижчі й вищі форми життя. Вищі

пов’язує з етикою честі, яка є характеристикою справжньої людини
[538, с. 35–39]. Для обґрунтування своїх поглядів він звертається до
філософії Платона й так тлумачить вище життя: «Вищим є таке

життя, у якому розум – чистота, лад, межа, незмінне – править
бажаннями з їхньою схильністю до надмірності, невситимості,
мінливості, суперечливості» [538, с. 36]. Для характеристики вищих

форм життя філософ використовує поняття самість, «неушкоджена
особистість» [538, с. 44], проте прикладів такого життя в

238