Page 231 - 6816

підноситься на рівень особистості тоді, коли долає біологічне й
інстинктивне існування й реалізовує себе в любові до ближнього.
Е. Фромм послуговується ієрархічним підходом до розуміння
людської сутності і виділяє плідні й неплідні соціально-психологічні

орієнтації людини. Він розпочинає аналіз із неплідних орієнтацій:
рецептивної, експлуататорської, здирницької та ринкової. Суттєвою
рисою рецептивного типу є параліч критичних здібностей, що

робить його залежним від інших. Цей тип потрапляє в залежність не
лише від роботодавців, але й від інших людей, і стає нездатним
будь-що зробити без зовнішньої допомоги [599, с. 66–67].
Рецептивний тип набув особливого поширення в суспільствах, де

один клас отримав право експлуатувати інший. Оскільки маси не
мають здібностей змінити соціально-економічні умови свого життя,

то вони з повагою ставляться до експлуататорів, дивляться на них,
як на своїх добродіїв, від яких отримують життєві блага. Незалежно
від того, як мало отримує раб, кріпак, він уважає, що власними
силами не зміг би досягти й цього, оскільки суспільство втлумачило

йому, що він не здатен самостійно мислити й діяти [599, с. 81].
Звичайно, цей тип людини в процесі історії трансформувався й в
умовах ринку набув нових якостей. На перший погляд, здається, що

в ринкових умовах рецептивний тип майже відсутній, але на місце
соціальної залежності від «господаря» прийшла психологічна
залежність від суспільної думки [599, с. 82], політичних лідерів,
сталих форм буття, панівних наукових і філософських поглядів,

засобів масової інформації. У тоталітарному суспільстві, де все
регламентовано й розподілено, психологічна залежність набула
масового характеру й охопила всі аспекти життя людини від

економічного до світоглядного. Тому в умовах розподільчого
соціалізму рецептивний тип орієнтації набув нових, соціально-
психологічних й політичних рис. Умови життя сформували в цього
типу людини не лише економічну, але й політичну, правову,

світоглядну залежність. Отож рецептивний тип орієнтації, описаний
Е. Фроммом, – це людина, яка в Конфуція, Платона, гностиків,
християнстві, І. Канта й Ґ. Геґеля дістала такі назви: ница, раб

власних нерозвинутих потреб, соматик, тілесна, природна людина.
Експлуататорську, здирницьку, ринкову форми орієнтації можна
об’єднати в одну групу, бо в них є спільна риса – їх спонукає вигода,

від економічної до ідеологічної. Індивіди експлуататорської,
здирницької, ринкової форми орієнтацій – це соціально-психологічні

231