Page 232 - 6816

модифікації людини посереднього рівня розвитку. Ці типи орієнтації
Е. Фромм відносить до репродуктивних типів, коли людина
сприймає світ таким, яким він є. Індивіди такої орієнтації не здатні
внести у світ щось нове, конструктивне, творче. Цьому

фроммівському типу відповідає людина маси (Х. Ортега-і-Гассет) та
зовнішня людина в християнстві.
Протилежна орієнтація – плідна, творча, коли людина

одночасно бачить світ з усіма його суперечностями, але разом з тим
збагачує його своєю енергією. В основі плідного типу лежить любов
до конструктивної діяльності [599, с. 91–93]. Порівняємо людину
плідної орієнтації з духовною людиною (християнство). Спільним у

них є те, що, по-перше, вони здатні розв’язувати проблеми,
збагачувати й розвивати буття; по-друге, орієнтовані на діяльність,

котра є для них засобом реалізації їхнього духовного потенціалу.
Отож Е. Фромм констатував наявність у житті психологічних типів і
дав їм чіткі соціально-психологічні характеристики, але не поставив
питання про причини, що їх породжують.

Характеристику неплідного типу людини знаходимо в працях
німецько-американського філософа й соціолога Г. Маркузе
(1898–1979), який уживає поняття «одновимірна людина». Цей тип

людини постає у філософа результатом діяльності його еліти.
«Одновимірне мислення систематично насаджують виробники
політики та їхні намісники у сфері масової інформації» [362, c. 19].
Синонімом поняття «одновимірна людина» у філософа є поняття

«раб». Цікаво зауважити, що це поняття Г. Маркузе вживає без
лапок. Він пише: «Хоча раби розвиненої індустріальної цивілізації
перетворилися на сублімованих рабів, вони досі залишаються

рабами <…> Це і є справжня форма рабства: існувати як
інструмент, річ» [362, с. 43]. Учений характеризує внутрішній світ
сучасного раба як «щасливу свідомість» [362, с. 99]. Людина з
такою свідомістю цілковито сконцентрована на задоволенні

безпосередніх матеріальних потреб і готова погодитися із
злочинами сучасного суспільства.
Швейцарський психолог К. Юнг (1875–1961) зробив

фундаментальний внесок у теорію особистості, зазначивши, що її
необхідно будувати без будь-яких припущень [666, с. 136], бо вони
закладають помилки. Концепція архетипів К. Юнга побудована на

принципі духовної ієрархії. З одного боку, архетипи – це загальні
закономірності, панівні сили, які ще не усвідомлені наукою, але

232