Page 227 - 6816

досліджував людину не із соціально-класових позицій, а позиції
рівнів її соціально-психологічного розвитку. Х. Ортега-і-Гассет
продовжив традицію Платона й уважав, що в усі часи люди
розподілялися на два основні типи – вимогливі до себе й ті, кого

несе течія життя. «І немає сумніву, що найрадикальніший поділ,
який можна провести в людстві, – це поділ на два типи: ті, що від
себе багато вимагають і беруть на себе все нові труднощі та

обов’язки, і ті, що від себе нічого особливого не вимагають…» [403,
c. 18]. Перших Х. Ортега-і-Гассет називає добірними, шляхетними
людьми, а других відносить до маси. Філософ наголошував, що його
класифікація не соціально-класова, а соціально-психологічна. Тому

в кожному класі можна знайти людину маси й обрану меншість, і
навіть у панівних класах у сучасних умовах може переважати

«плебс» [403, с. 19]. Разом із тим Х. Ортега-і-Гассет звертав увагу на
те, що людина маси й пролетарій – це не те саме. Маса – це «рядова
людина» [403, с. 17]. Приналежність до маси – це не класова ознака,
а суто психологічна. Людина маси – це той, хто відчуває, що він

«такий, як усі» [403, с. 18].
Проаналізуємо основні ознаки внутрішнього світу людини
маси за Х. Ортегою-і-Гассетом. Спонуканням до діяльності в неї є

неймовірний потяг до задоволення життєвих бажань. Основна риса
психіки – самовдоволеність, зацикленість на собі та закоханість у
себе [403, с. 47–49]. Для інтелектуальної сфери характерна
обмеженість, інтелектуальний герметизм. Вона сприймає лише те,

що не виходить за межі її спрощеного розуміння [403, с. 57].
Психологічна інертність та інтелектуальна обмеженість породили в
посередній людині нетерпимість до інакодумців, небажання терпіти

разом із собою будь-кого, бо вона відчуває смертельну ненависть
до всього, що не схоже на неї. Людина маси не може прийняти
діалог, дискусію, бо це означатиме для неї поразку, а тому обирає
метод насильства. На основі знання суттєвих рис людини маси

Х. Ортега-і-Гассет зробив два принципові висновки. Перший:
людина маси не здатна вирішувати проблеми, що об’єктивно
з’являються в процесі діяльності [403, с. 68–69], а точніше, вони є

результатом її обмежених здібностей. Ці суперечності між
проблемами, з якими зіткнулося людство, та здібностями масової
людини є основною причиною трагедії XX і поч. XXI ст., а також

безпосередньою причиною глобальних проблем. Другий: шляхетна
людина піклується про соціальні наслідки власної діяльності

227