Page 230 - 6816

принцип ієрархії і виступає проти раціоналістичного розуміння
людини (animal rationale, розумна тварина) на тих підставах, що
розум є неадекватним поняттям для цілісного розуміння людського
життя і пропонує визначати людину як animal symbolicum,

символічна тварина [248, с. 472], отож, людина для світоглядної
орієнтації потребує образів і символів.
У контексті ідей персоналізму мислив французький

католицький філософ П. Тейяр де Шарден (1881–1955). Він
сформулював принцип універсального розвитку й поширив його на
духовні аспекти життя людини. Філософ уважав, що особистість є
продуктом безконечної індивідуальної духовної еволюції,

самозаглиблення свідомості, а суттєву роль у цьому процесі
відіграє рефлексія [540, с. 116, 176].

У праці німецького філософа й соціолога М. Горкгаймера
(1895–1973) «Критика інструментального розуму» (1947)
знаходимо яскраві характеристики індивіда репродуктивного
(посереднього) рівня розвитку. Філософ підкреслює, що основною

формою поведінки сучасної людини стало пристосування [145,
с. 94, 104–106]. М. Горкгаймер чітко висловив думку, що в
сучасному суспільстві немає гуманітарних критерів людського

буття, бо прагматизм зробив критерієм істини задоволення [145,
c. 57]. Уважаємо, що критика М. Горкгаймером інструментального
розуму є критикою способу життя посередньої людини, яка звела
розум до технологічного інструменту.

Проблему особистості Ж. Маритен досліджував у площині
метафізичної проблематики. Філософ критикував колег за те, що
вони не досліджують особистість метафізично, тобто як

первоначало суспільного буття, не аналізують її в контексті
вдосконалення й діяльності на благо Іншого. Людина сягає рівня
особистості тоді, коли до будь-якої іншої ставиться як до
особистості. У площині ідей Т. Аквінського Ж. Маритен уважає

особистість найбільшим витвором буття, у якому знаходить
відбиття його істина [355, с. 48]. На основі зазначених аргументів
філософ формулює таке визначення: «Особистість є субстанція, для

якої характерна наявність душі як субстанціональної форми і яка
живе не тільки біологічним та інстинктивним, але й
інтелектуальним і вольовим життям» [355, с. 52]. Наведені думки й

визначення надають достатньо підстав для висновку: уявлення
Ж. Маритена про людину мають ієрархічний характер, людина

230