Page 226 - 6816

зараз, а не як результат напруженої роботи над собою. У цьому
твердженні наявні задоволеність фактично сущим і відмова від будь-
яких критеріїв та ідеалів. В умовах панування цього концепту
посередня людина відчуває себе субстанцією суспільного буття, але

не спроможна цього довести своїм способом життя.
Нездатність посередньої людини до цілісного мислення мала
глобальні наслідки. Це стало причиною Першої світової війни й

державного перевороту в Росії в 1917 р. Ці події змусили частину
європейських, українських і російських філософів і психологів
переосмислювати теоретичні уявлення щодо проблеми особистості,
що, урешті-решт, призвело до інтелектуальних протестів проти

егалітарної концепції особистості. На цю концепцію особистості
відреагував німецький філософ М. Шелер (1874–1928), який

відродив філософську антропологію, відокремив психічне життя
від персоналістичного (особистісного) буття [634, с. 12] та звернув
увагу на те, що поняття особистості слід уживати тоді, коли йдеться
про певний щабель людського розвитку [634, с. 10, 13]. Свій

висновок філософ аргументує так: «Дитина демонструє наявність я,
душі, самосвідомості; але цього ще замало аби визнавати її
моральною особистістю» [634, с. 13]. На жаль, сучасна філософія й

психологія ці поняття продовжують ототожнювати. Свою позицію
М. Шелер обґрунтовував тим, що поняття особистості не
вичерпується поняттям розуму, а «поширюється лише на тих
людей, котрі безпосередньо опановують своє тіло й почуваються як

господарі щодо нього» [634, с. 14]. М. Шелер розрізняв поняття
«особа» й «особистість». Поняття «особа» він трактував на основі
понять «дієздатність» і «правова відповідальність», а поняття

«особистість» поєднував із моральною відповідальністю. Філософ
доводив, що правова відповідальність пов’язана зі свідомістю, яка
фіксується в понятті дієздатності, тоді як моральна – з рефлексією
над своїми діями й стосується моральної відповідальності [634,

с. 22]. Отож філософ осмислював проблему особистості на основі
категоричного імперативу Канта. (Зв’язок поглядів М. Шелера на
особистість з поглядами І. Канта проаналізовано в статті «Ідея особистості у
філософії Іммануїла Канта, Фридриха Ніцше, Макса Шелера» [473]).

З праці іспанського філософа Х. Ортеги-і-Гассета «Бунт мас»
розпочинається нова сторінка в розумінні сутності людини. Філософ
зробив крок від соціально-класового аналізу суб’єкта суспільного
буття до аналізу соціально-психологічних типів. Мислитель

226