Page 225 - 6816

особистості. Навіть сам З. Фройд дав поштовх до теоретичної
плутанини. Він уживав словосполучення «свідома особистість»
і «несвідома особистість» [591, с. 152]. Така наукова термінологія
свідчить про те, що З. Фройд не знав (або ігнорував) християнське

розуміння особистості, погляди німецьких філософів-ідеалістів на
проблему особистості й мимовільно став на позицію «кожна
людина – особистість».

Відкриту З. Фройдом структуру людської психіки сучасна
філософія й психологія трактують як трикомпонентну модель
особистості [674, с. 24]. Уважаємо, що це неадекватне розуміння.
Так, З. Фройд виділив три компоненти психіки, але говорити, що це

три компоненти особистості, не можна. Філософія та психологія
поєднали відкриття З. Фройда й застарілі уявлення про особистість.

Утворився філософсько-психологічний гібрид: наукові уявлення про
структуру психіки поєднали з антинауковою концепцією, що кожна
людина є особистістю. Не вдаючись у психологічні особливості
функціонування несвідомого, свідомого й надсвідомого та

механізми їх взаємозв’язку, зазначимо, що принцип ієрархії
притаманний поглядам З. Фройда. Відкриття З. Фройда поставило
нову проблему: зрозуміти чинники, що впливають на процес

формування людини. Зокрема постала проблема впливу соціальних
чинників, що не могло не сподобатись марксизму, оскільки
відкрилася можливість пояснювати розвиток людини від нижчих
форм до вищих на основі матеріалістичної філософії.

Суспільне життя в ХIХ–ХХ ст. розвивалося під гаслами
демократичного (егалітарного) підходу: «Кожна людина –
особистість». Це засвідчує той факт, що з філософського,

психологічного вжитку зникає принцип ієрархії. Епоха модерну та
постмодерну, прикриваючи колективне несвідоме й повсякденну
свідомість вірою в розум, знайшли в цьому концепті філософське
узагальнення, проте це було обґрунтування не на рівні розуму, а з

позиції здорового глузду людини маси. На основі цього твердження
відстоювали думку, що, по-перше, усі люди мають однакову
духовну природу, і, по-друге, кожна людина актуально є

особистістю. Це було вульгарне заперечення принципу духовної
ієрархії. Концепт «кожна людина – особистість» – це не філософське
розуміння сутності людини, а симулякр у формі філософського

судження. Зло цього концепту полягає в тому, що його тлумачили не
в потенційному аспекті, а в актуальному: кожен є особистістю тут і

225