Page 23 - 6816

А. Августин приймає метафізику Платона про дві форми буття
(невидиме, істинне й видиме, неістинне) і незмінну субстанцію
називає Богом: Я є сущий [3, с. 134]. Християнська Трійця
заперечує тріаду неоплатоніків і будь-яку субординацію, оскільки

всі її Іпостасі єдиносущні. За християнськими уявленнями про
первоначало стоїть не що (як у Платона, Аристотеля, Плотина), а
хто. Отже, християнська метафізика кардинально переосмислює

проблему первоначал. А. Августин як творець християнської
метафізики проголосив абсолютну цінність людської особи, її
моральну свободу, тому християнське первоначало стосується не
зовнішнього світу, а внутрішнього. Християнство, успадковуючи

Платонову ідею блага, проголошує, що істинне благо для людини
полягає не в чуттєвих задоволеннях, а в розумінні Бога.

А. Августин зберігає неоплатонівський ієрархічний підхід до
розуміння людської сутності, приймаючи ідею зовнішньої та
внутрішньої людини. Ця орієнтація на внутрішнє дозволила
дослідникам визначити його метафізику як метафізику

внутрішності [381, с. 29].
Християнство започаткувало ідею Творення, яка для грецької
філософії була невідомою. Християнська метафізика – це творення

світу людиною, яка досягла рівня особистості. Причину розвитку
буття християнство й А. Августин вбачають у любові: Бог є любов,
Бог – суб’єкт, а любов – предикат. Християнська метафізика
історична й розпочинається з акту Творення. Ідея творення входить

у людську історію, і буття дістає особистісний вимір. Християнська
метафізика за її суттю відокремлює особистісне від знеособленого.
Початок історії пов’язаний з Христом, який є центром

християнської метафізики, її втіленням. Найважливішим у
християнській метафізиці є те, що основні положення виведено з
людського розуму, з духу. Повнота життя людини залежить не від
обставин, а від ступеня її духовного розвитку. Уся християнська

метафізика вміщається в одному вислові, повторюваному в різних
формах: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Гал. 5:13); «Бог
є любов, і хто перебуває в любові, перебуває в Богові й Бог у

ньому» (1 Ін. 4:16) – Бог і любов є первоначалами. Отже,
християнство трактує первоначала з позиції «хто є істиною» й
орієнтує людину на життя відповідно до них. Християнство

зрозуміло, що первоначала потребують конкретного втілення, бо
вони переконують лише тоді, коли є живі їхні носії, а тому пов’язує

23