Page 18 - 6816

Постмодерн закреслив останню реальність, яку завжди шукала
метафізика. Істиною стало видиме – умовне.
У постмодерній філософії можна виділити дві тенденції.
Перша – пошук глибших основ метафізики (М. Гайдеґґер,

В. Декомб, Г. Дитер, М. Дилон, Ж. Маритен, Я. Паточка, Т. Ренч,
Й. Ріттер, Ж.-П. Сартр, Дж. Р. Сірл, Р. Тарнас, М. Фуко та ін.).
Друга – заперечення будь-яких метафізичних начал

(Л. Вітгенштейн, Д. Девідсон, Ж. Деррида, Р. Карнап, Г. Патнем,
Б. Рассел, А. Тарський та ін.). Філософи намагаються знайти
підґрунтя для подолання сучасного внутрішнього й зовнішнього
хаосу, що змушує переосмислювати основи існування людини й

соціуму, шукати нові світоглядно-етичні засади.
Отже, мета розділу: виявити ґенезу первоначал суспільного

буття на основі аналізу метафізичної спадщини та з’ясувати
принципи, на яких розбудовувалося суспільне буття.

1.1. Первоначала суспільного буття:
історико-філософська експозиція

Жодна соціально-філософська система не може обійтися без
з’ясування первоначал суспільного буття. Метафізика пройшла
шлях від логоса Геракліта, ідеї Парменіда про істинне й неістинне

буття, ідеї Платона про світ незмінних ідей, форми Аристотеля,
Єдиного неоплатоніків, християнського Бога, монади Г. Ляйбніца,
картезіанського «Мислю, отже, існую», субстанції Спінози,

категоричного імперативу І. Канта, абсолютного духу Ґ. Геґеля, волі
до влади Ф. Ніцше до Dasein М. Гайдеґґера, але основа суспільного
буття залишається втаємниченою. Інтерес до метафізики у ХХ ст.
відновлюється після публікації праці М. Гайдеґґера «Буття і час»

(1929). Друга хвиля зацікавленості до метафізики пов’язана з
працею Ж.-П. Сартра «Буття і ніщо» (1943). Виходять праці
В. Декомба, Г. Дитера, Е. Жильсона, Н. Лобковиця, Ж. Маритена,

Я. Паточки, Й. Ріттера, Х. Яннараса [672] та ін. В Україні
метафізична проблематика пов’язана з працями Г. Аляєва
А. Баумейстера, Є. Бистрицького, О. Гомілко, В. Гусєва, С. Куцепал,

Т. Лютого, В. Окорокова, В. Пронякіна, М. Савельєвої, О. Халапсіса,
О. Хоми, М. Шкепу та ін. Незважаючи на вагомі досягнення,
філософи не поставили проблему взаємозв’язку основ суспільного

буття з людськими якостями.

18