Page 223 - 6816

не лише для вільного розвитку науки, але й для людини [570,
с. 166]. Зло однієї парадигми пов’язано також із тим, що парадигми
часто перетворюються на наукові ідеології, які досягають успіху не
тому, що вони пояснюють факти, а тому, що факти підбирають так,

щоб вони підтверджували теорію [570, с. 176]. Розмірковуючи над
проблемою зміни парадигми, методолог зауважує, що «єдиною
примусовою підставою для зміни теорії є її розбіжність з фактами»

[570, с. 169]. Деякі філософи й гуманітарії опинилися в залежності
від некритичного сприйняття концепту «кожна людина –
особистість», а тому не наважуються переступити через спрощене
розуміння гуманізму, яке поєдналося з ідеологічними уявленнями.

Так наукові теорії перетворюються на міфи, а тому для
об’єктивного пізнання необхідні різні наукові концепції [570,

с. 178]. Серед філософів і гуманітаріїв склалася дивна ситуація, а
саме, те, що збігається з концептом «кожна людина – особистість»,
має право на існування, а що не збігається – не має права на життя.
Отож у літературі з проблем методології сформувалася чітка

позиція: у науці мають бути конкуруючі парадигми. Не можна в
наукові теорії вносити ціннісні судження.

2.4.2. Особистісний вимір людського буття у
світовій філософії ХХ–ХХI ст. Ієрархічний підхід до
розуміння духовних якостей людини отримав розвиток у працях
французького соціолога, історика та психолога Г. Лебона

(1841–1931). Знеособлені тенденції в суспільному житті Г. Лебон
пов’язував з виходом на арену історії народних мас. Безумовно,
ученого турбувала проблема: як подолати вплив натовпу, які для

цього потрібно здійснити світоглядні, політичні, правові й освітні
зміни? На жаль, слід визнати, що проблема не лише залишається
нерозв’язаною, але сьогодні вона загострилася до світових
масштабів. Учений виділив два рівні духовного розвитку людини:

маса й особистість. У ментальності мас переважають наслідування
й копіювання. Цей тип людини схильний з окремих випадків
робити загальні висновки. Нездатність мас до мислення робить її

жертвою політичних ілюзій і самообману. Щодо співвідношення
свідомого й несвідомого в життєдіяльності цього типу людини
Г. Лебон зауважив: «Свідоме життя розуму становить лише дуже

малу частину порівняно з його несвідомим життям» [302, с. 160].
Цей тип людини не здатен сприймати ідеї в чистому вигляді, вони

223