Page 224 - 6816

мають бути оформлені в найпростіші форми [302, с. 187], а краще
подавати їх у символічній формі. Отож на противагу класичній
філософії, Г. Лебон відстоював позицію, що в суспільному житті не
людський розум відіграє вирішальну роль, а емоції, почуття,

натомість розум є виконавцем, тоді як критично мислити здатні
лише особистості. На думку Г. Лебона, роль визначних
особистостей і геніїв в історії полягає в тому, що вони здатні

синтезувати не лише ідеї, а й зусилля народу.
Доволі оригінальне відображення ідея рівнів духовного
розвитку людини знайшла у творчості німецького філософа й
культуролога О. Шпенглера (1880–1936). Життєдіяльність одного

типу людини він позначає поняттям Dasein (існування), а іншого –
Wachsein (бути в процесі розвитку, зростання) [654, т. 2, с. 10].

Зміст Dasein філософ трактує як життєдіяльність у межах заданого
напряму, а Wachsein як напруження, коли людина намагається
зрозуміти причини, наслідки історичних подій та вийти за межі
негативної тенденції. Отож сутність людини О. Шпенглер визначає

на основі способу її буття. Безумовно, це конструктивний підхід.
На західну суб’єктивно-ідеалістичну філософію кін. ХIХ–
поч. ХХ ст. значною мірою впливав принцип відповідності між

знанням і зовнішнім світом. На той час уважали доведеним фактом,
що поведінку людини цілком регламентує свідомість. Зрозуміло, що
такі уявлення відображали світоглядні модерні принципи: людина є
розумна істота – особистість, яка здатна цілковито контролювати

процес власної життєдіяльності. Водночас австрійський психолог
З. Фройд (1856–1939) помітив суперечності між словом і дійсними
спонуканнями людини. Намагаючись дати наукове тлумачення цим

суперечностям, учений відкриває несвідоме і пояснює таємниці
внутрішнього життя й поведінки людини на основі несвідомого.
З. Фройд виділяє несвідоме (Ід, Воно), свідоме (Его) і надсвідоме
(Я-ідеал, над-Я, Супер-его). Кожна з цих частин людської психіки

функціонує за своїми принципами: несвідоме – за принципом
задоволення, свідоме – за принципом реальності [590, с. 383–384], а
надсвідоме – за принципом обов’язку [592, с. 437].

Відкриття З. Фройда виявило суттєві суперечності між новим
знанням про структуру людської психіки та панівними уявленнями,
що людина свідома істота й кожна є особистістю. Нове знання про

психіку змушувало переглядати старі уявлення, але філософи й
психологи пішли шляхом його прилаштування до старої концепції

224