Page 215 - 6816

якими б добрими справами не прикривався. Отже, філософ розуміє,
що народження шляхетних якостей відбувається у важкій духовній
боротьбі.
Сутність особистості Й. Фіхте вбачає в її призначенні. Людина

має жити відповідно до свого призначення: «Найвище прагнення в
людині <…> є прагнення до тотожності, до повної згоди з самою
собою <…>, до узгодження всього того, що знаходиться поза

нею…» [578, с. 22]. Логіка аналізу приводить філософа до того, що
він виділяє «шляхетну й кращу людину» та «ницу й нерозвинену»,
між якими мало спільного [578, с. 25]. Шляхетну людину Й. Фіхте
характеризує через досконалу самосвідомість, яка оволодіває сама

собою, відмовляючись від будь-якої сторонньої допомоги, такий
стан філософ називає «повна згода розумної істоти з самою

собою» [578, с. 17]. Й. Фіхте надзвичайно вимогливо ставився до
людини й уважав, що її життя має бути підпорядковане ідеалу, але
зазначав, що ніхто не має права використовувати іншу людину для
власної мети, не враховуючи її права на свободу вибору. Філософ

попереджав, що не можна зробити доброчесною й щасливою жодну
людину проти її волі. Незважаючи на це, остаточна мета кожного –
це вдосконалення внутрішніх якостей [578, с. 28].

Осмислюючи ці роздуми Й. Фіхте, зауважимо, що філософ
розвиває соціологічний підхід до проблеми особистості.
Філософський ідеалізм у поєднанні з моральним законом стають
засобом удосконалення людського роду. Філософ започатковує

новий підхід до розуміння особистості в контексті індивід – рід.
Отож поглядам Й. Фіхте й І. Канта притаманний ієрархічний підхід
до розуміння внутрішніх якостей людини.

Проблему особистості Ф. Шеллінг підносить до
фундаментальних основ своєї філософії разом із проблемою Бога,
свободи волі, добра, зла, морального закону. Він критикував
догматичну (емпіричну) філософію за те, що вона не визнає

поняття «особистість», оскільки не здатна усвідомити її значущості
[639, с. 118]. Поділяючи ієрархічний підхід до розуміння сутності
людини, Ф. Шеллінг виділив два рівні її розвитку: інстинктивна

людина та особистість [636, с. 209]. Інстинктами живе маса, а
особистість живе розумом. Особистість філософ характеризує на
основі понять праведність, твердість, нерухомість [636, с. 299].

Незважаючи на те, що особистостям притаманні надзвичайні риси,
філософ уважав, що особистісне начало є в кожній людині й вона

215