Page 209 - 6816

розрізнення, а водночас про внутрішню єдність цих аспектів свого
часу писав О. Лазурський, який розрізняв ендопсихіку (внутрішня
психіка) та екзопсихіку (зовнішня психіка), а сьогодні на це звертає
увагу Г. Балл [32, с. 75–76], пропонуючи ввести в гуманітарні науки

принцип доповнюваності, як це зробили природничі науки для
подолання розбіжностей у поглядах на світобудову.
Ілюзорна привабливість концепту «кожна людина – особистість»

полягає в таких його положеннях: по-перше, заперечує важкий для
психологічного сприйняття й реалізації принцип ієрархії й утворює
ілюзію рівності; по-друге, відміняє вимогливість людини до себе,
нехтує мораллю; по-третє, проголошує «ідеали», досягнення яких не

потребує зусиль, «ідеалом» стала посередність; по-четверте, надає
переваги зухвалим, пересічним й аморальним особам. Теологічний

абсолютизм Середніх віків в епоху модерну було змінено на
моральний та інтелектуальний абсолютизм посередньої людини.
Завдяки концепту «кожна людина – особистість» відбулася
легітимація посередньої людини. У підґрунті середньовічної

легітимності лежав принцип духовної ієрархії, що було моральною
й духовною основою претензій на владу. Буржуазія не мала
легітимного права на пріоритетне положення в суспільстві. Концепт

«кожна людина – особистість» був нелегітимний, оскільки суперечив
усталеним духовним основам буття, проте надав буржуазії політичне
й моральне право на пріоритетне становище в суспільстві. На основі
такого світоглядного перевороту буржуазія отримала це право.

Французький політик і дипломат Шарль Моріс де Талейран
(1754–1838) на Віденському конгресі (1814–1815) запропонував
покласти принцип легальності в основу Нового політичного порядку

в Європі. Таку переорієнтацію багато сучасників сприймали як
«реакцію» [Пос. за: 37, с. 48]. Перехід до приватної власності не лише
змінив соціально-політичну ситуацію, він зумовив зміну первоначал
суспільного буття, а також зміст таких фундаментальних понять як

особистість, свобода, ієрархія, рівність, справедливість.
Відома ідея Ф. Бекона щодо ідолів (шкідливі ідеї, концепти,
установки), які стоять на заваді об’єктивного пізнання світу: ідоли

роду, печери, площі, театру, які розум ніколи вповні неспроможний
подолати [92, с. 307–309]. На мою думку, у концепті «кожна
людина – особистість» з’єдналися всі чотири ідоли. Ідоли роду

проявляються в тому, що цей концепт відповідає спрощеним
уявленням більшості людей. Ідоли печери – це ілюзорні установки

209