Page 205 - 6816

повинні бути рівними», а всі привілеї мають бути засуджені
розумом [549, с. 127], отож суспільна думка була просякнута ідеєю
рівності. З особливою люттю пересічні французи та ідеологи
третьої верстви нападали на принцип ієрархії, уособленням якого

були духівництво і шляхта [549, с. 17]. Причиною такої зненависті
було те, що християнська Церква свою духовну владу намагалася
втілити в політичних структурах. «Християнство запалило цю

жагучу ненависть до себе не стільки як до релігійної доктрини,
скільки як до політичної інституції» [549, с. 17]. Французька
революція була не лише соціально-політичною революцією, вона
мала на меті оновити й духовну сферу. З цього приводу

А. де Токвіль писав: «Французька революція мусила водночас
напасти на всі інституції влади, зруйнувати всі суспільні впливи,

знищити традиції, оновити мораль і звичаї та очистити людський
розум від усіх ідей, на яких доти ґрунтувалися пошана й покора»
[549, с. 18]. Отож концепт «кожна людина – особистість» мав
знищити легітимний принцип духовної ієрархії й довести, що всі є

рівними, тобто змінити духовні засади життєдіяльності людини.
Спостерігаючи за станом свідомості французької нації,
А. де Токвіль звертає увагу на те, що французи «не сумнівалися в

здатності до самовдосконалення, у могутності людини <…> ні на
мить не сумнівалися у своєму покликанні перетворити суспільство»
[549, с. 138–139], тобто відчували себе здатними бути суб’єктом
діяльності без будь-якої рефлексії щодо власних можливостей.

Підсумовуючи вплив французької революції на формування
свідомості французів, А. де Токвіль висновує, що саме в цей час
народився той тип людини, який став нехтувати традиціями, не

знав будь-яких сумнівів [549, с. 139]. Досліджуючи духовну
ситуацію, що була під час французькій революції, К. Мангайм
висновує, що третя верства, як й інші, настільки була пригноблена
духовно, що їхнє мислення, з одного боку, було не здатне зрозуміти

реальний стан справ, а з іншого, – їх це не цікавило. Щодо цієї
характеристики колективного свідомого та несвідомого К. Мангайм
писав: «В утопічній свідомості колективне несвідоме (курсив

наш. – В. С.), позначене ілюзорними уявленнями й волею до дії,
приховує певні аспекти реальності. Воно відвертається від усього
того, що може похитнути його віру або паралізувати його волю до

зміни стану речей» [351, с. 57]. Особливо підкреслюємо думку про
те, що в суспільній свідомості домінує підсвідоме, тому відсутня

205