Page 202 - 6816

Емпірична й раціоналістична традиції в розумінні ідеї особистості
продемонструвала обмеженість й вичерпаність. З погляду права й
моралі кожну людину слід сприймати як особистість і відповідно
ставитися до неї, лише за таких умов держава й суспільство

зможуть функціонувати, проте це було соціально-політичне та
юридичне розв’язання проблеми особистості. Субстанційна
концепція особистості Ляйбніца теж не отримала подальшого

розвитку, оскільки була абстрактною та складною для сприйняття.
Г. Ляйбніц усвідомив, що діяльність певних типів людини має
деструктивний характер. Він передбачив, хто може протистояти
цьому процесові, – це монади-духи. Концепція особистості

Б. Паскаля до цього часу залишається недослідженою. У сучасних
умовах продовжують панувати емпіричні підходи до розуміння

особистості й народжуються різні його модифікації. Водночас
наростає потреба подолати недоліки емпіричної та раціоналістичної
філософії щодо розуміння проблеми особистості.

2.3.2. Історико-філософський, соціально-
філософський і методологічний аналіз формування
концепту «кожна людина – особистість». У

гуманітарних науках і філософії зокрема дедалі більше відчутна
парадигмальна криза. Незважаючи на зусилля філософів, не
вдається визначити, за якою парадигмою розвивається людство.
Спробуймо відшукати парадигму, у межах якої розвиваються

гуманітарні науки й філософія зокрема. Досліджуючи роль
парадигм у науці, Т. Кун дійшов висновку, що вони часто мають
неусвідомлюваний характер [295, с. 40, 61]. У цьому твердженні є

певний парадокс. Невже вчені теж підпадають під вплив власного й
колективного підсвідомого? Як не дивно, але й науковці можуть
опинятися в інтелектуальній і психологічній залежності від
колективного несвідомого й повсякденної свідомості.

Сьогодні в гуманітарних науках і громадській свідомості панує
уявлення «кожна людина – особистість», що вважають науково
доведеним фактом. Якщо це так, то, хто, де й коли це обґрунтував?

Автор монографії намагався відшукати відповідь на ці запитання,
але не знайшов, тому напрошується висновок – це не науковий
факт, а ціннісне судження, що виникло за певних обставин і було

комусь вигідне. Наука, як відомо, визначає сутність, причини,
наслідки тих чи тих явищ, відображає це в поняттях і встановлює

202