Page 201 - 6816

послуговується щодо людини. Якщо в середньовічній філософії
поняття особистості вживали щодо Бога та священиків, які
трактувалися творцями дійсності, суб’єктами діяльності, то тепер
усе стає навпаки: його вживають до будь-якої людини. Такий підхід

був покликаний до життя розвитком громадянського суспільства в
Європі, залученням великої кількості людей до соціально-
економічної та громадської діяльності. Вихід на історичну арену

третього стану отримав в ідеї особистості світоглядне
обґрунтування, що знайшло відображення в підході Дж. Локка: усі
є свідомими й розумними, отже, особистостями. Водночас
емпірики, як це не парадоксально, проігнорували той факт, що

люди різні за їхніми психологічними та інтелектуальними
можливостями. Це є фундаментальний недолік емпіричних теорій

особистості. Г. Ляйбніц, незважаючи на те, що був раціоналістом,
урахував цей факт у монадології.
Проблему, що виникла під час розвитку громадянських
суспільств – формування свідомого громадянина, як емпірична, так

і раціоналістична філософія розв’язали відповідно до нових
соціально-політичних умов і проігнорували надбання
християнської філософії. Філософи, відгукуючись на потреби

державотворення, стверджують, що кожна людина є свідомою,
отже, особистістю. Зміст поняття «особистість» еволюціонує від
Бога і священиків як особистостей до людини як свідомої істоти,
але проголошення всіх особистостями з соціально-політичної та

правової позиції не вирішувало проблеми. Отже, з одного боку,
процес переосмислення поняття особистість був об’єктивний і
необхідний, оскільки державне та громадське життя вимагало від

кожної людини бути свідомим і відповідальним суб’єктом
діяльності, проте з іншого, кожна людина за її внутрішніми
якостями не могла бути свідомою й відповідальною. Ці тенденції
передбачив Б. Паскаль і зазделегідь вступив у філософську

дискусію. Філософ дотримувався християнської традиції
й виокремив рівні духовного розвитку людини. Велич людини він
убачав не в здатності до практичної діяльності й свідомому

дотриманні законів, а в належному мисленні й самовизначенні.
Підсумовуючи погляди емпіричної, раціоналістичної філософії
XVII–ХVIII ст. та філософії Б. Паскаля щодо проблеми особистості,

висновуємо, що це була світоглядна боротьба навколо проблеми:
хто здатен бути суб’єктом діяльності в нових історичних умовах.

201