Page 199 - 6816

вважав християнство та здатність до мислення в контексті
абсолютних істин. Б. Паскаль усвідомив суперечливу сутність
людини: вона є найбільшою загадкою для самої себе й «неосяжна
для самої себе без допомоги віри» [411, с. 135]. Уявлення

мислителя про людину органічно пов’язані з поглядами на істину.
Філософ виокремлював конечні та безконечні істини, а місією
людини вважав пізнання безкінечної істини. Ступені розвитку

людини Б. Паскаль поєднав з пошуками Бога (розумій, духовної
сутності людини). «Люди бувають тільки трьох родів: одні знайшли
Бога і служать Йому, інші не знайшли Його і стараються Його
відшукати, а треті живуть, не знайшовши Його й не шукаючи,

Перші розумні та щасливі, останні нерозумні та нещасливі. А ті,
хто посередині, нещасливі й розумні» [411, с. 167]. Незважаючи на

те, що духовний розвиток людини, Б. Паскаль пов’язав з Богом,
проте велич людини вбачав у її здатності до мислення й
дотримання моралі. «Усю нашу гідність вкладено в думку. Ось у
чому наша велич <…> Постараємося ж мислити як належить: ось

основа моралі» [411, с. 192]. Філософ уважав мислення обов’язком
людини й підкреслював, що воно має починатися із
самовизначення. Оцінюючи внесок християнства в пізнання

людини, Б. Паскаль побачив, що воно доволі вичерпно відображає
людську сутність, а тому стверджував, що християнство відповідає
критеріям розуму. Істинність релігії філософ пов’язує з пізнанням
людини. «Подивившись на природу людську, розуміємо, що релігія

істинна в тому випадку, якщо пізнала нашу природу» [411, с. 198].
(Осмислюючи погляди Б. Паскаля, О. Хома висновує, що філософ
«розробляв по суті плюралістичну концепцію людської природи, акцентуючи
увагу на відмінностях, характерних для умов того чи того типу, і не
зведеності цих відмінностей одна до одної» [620, с. 40]). У плані дискусії
стверджуємо, що погляди Б. Паскаля на людину – це паростки

персоналізму, це був протест проти знеособлених тенденцій у
філософії. Думки Б. Паскаля про сутність людини суперечили
поглядам мислителів Просвітництва, які під впливом ідей

гуманізму відмовилися від ієрархічного розуміння людської
сутності та стали на шлях спрощеного її трактування.
Французький філософ-матеріаліст К. Гельвецій (1715–1771)

заперечував досягнення середньовічної філософії щодо
особистості. Він не послуговувався цим поняттям, а тому писав про
людину взагалі. На противагу християнській концепції особистості

199