Page 189 - 6816

відбувається прихована або відкрита світоглядна й ідеологічна
боротьба. Дослідники абсолютизують різні їхні аспекти, тому
проблема не розв’язується, а ускладнюється. Ідея особистості, з
одного боку, стала втіленням принципу соціально-політичної

ієрархії (підхід римських юристів), а з іншого, – духовної ієрархії.
Безумовно, це абсолютно протилежні за змістом підходи, але в
їхній основі лежить принцип ієрархії. Християнство виступає проти

соціальної ієрархії, але не заперечує духовної й водночас наполягає
на тому, що до кожної людини слід ставитися, як до особистості.
(Докладніший аналіз зазначеної проблеми див. [463; 466]).
Християнство заперечувало використання поняття
«особистість» для підкреслення субординації на основі майнового

статусу. Церква взяла на себе відповідальність бути уособленням
особистісного начала. Утіленням його мали бути служителі Церкви,

але, на жаль, деякі з них були лише звичайними виконавцями й за
їхніми внутрішніми якостями виявилися не здатними бути
уособленням особистості. Принцип духовної ієрархії знайшов
спотворене втілення в епоху Середньовіччя. Духовна ієрархія

виправдовувала соціально-економічну нерівність і знайшла
втілення в станових привілеях, що закономірно призводило до
соціально-політичних суперечностей. Церква, визнаючи людську

гідність і закликаючи її шанувати, «заплющувала очі» на соціально-
економічну нерівність, нехтувала життєсвітом людини, що знайшло
відбиття й у світській ієрархії: ті, хто працюють; ті, хто захищають;
ті, хто моляться. Під час Просвітництва та Великої французької

революції це стало однією з причин протестів проти Церкви.
Спотворення принципу ієрархії викликало протест і в самій
християнській Церкві – виникає протестантизм.

Отже, поняття особистості в християнстві підкреслювало, по-
перше, здатність людини бути досконалим суб’єктом діяльності;
по-друге, те, що особистість є субстанцією суспільного буття, тобто
здібності цього типу людини має визнавати суспільство й вони

мусять бути свідомо покладені в основу буття. Християнське
розуміння особистості побудоване на єдності принципу

субординації (духовної ієрархії) та принципу координації
(соціально-правової рівності). Ідея особистості – це справжнє,
неспотворене християнство, що заперечує не лише рабовласницьке,
але й будь-яке класове суспільство взагалі. У християнстві вперше

було відображено прагнення людини до всезагального буття, що

189