Page 188 - 6816

підкреслював інтелектуально-психологічні та духовні відмінності
між людьми, але перш за все здатність бути суб’єктом духовної
діяльності. (Висновок про те, що принцип духовної ієрархії лежав в основі
середньовічного світогляду, підтверджують і роздуми українського філософа
В. Нічик (1928–2002). «У середні віки уявлення про прекрасне відповідно до
теологічного світогляду пов’язувалось <…> з ієрархічною градацією
наростання духовності та спадання тілесності…» [391, с. 194]). Ідея

особистості переносить аристократизм з окремих осіб на людину й
утверджує її гідність. Християнське розуміння особистості
започатковує нову парадигму відносин між Цілим і його частинами.

Конкретним взірцем Цілого є особистість, але, незважаючи на це,
усі його члени єдиносущні.
В основі християнського розуміння особистості лежить потреба

подолання тілесного животіння й досягнення внутрішньої
досконалості, а тому не буде перебільшенням твердження: ідея
особистості має антиязичницьке спрямування. Християнство

не просто відкриває новий аспект реальності – особистість, але й
утверджує її абсолютне значення. Осмислюючи принципову різницю
між античним і християнським світоглядом, О. Лосєв зазначав:
«Античність – це принцип речі, тіла, природи <...> тоді як

християнство – це принцип особистості...» [330, с. 78]. Цим
переплетенням природного й духовного (особистісного) охоплена не
лише тринітарна проблематика, але й уся християнська ера.

Особистість у християнстві – це універсальна досконала людина, або,
говорячи словами Філона Александрійського, – ідеальна. Отож
християнство – це не лише релігійний світогляд, але й нова онтологія
й антропологія: субстанцією суспільства постає особистість.

Підсумовуючи еволюцію змісту поняття «особистість»,
Н. Лобковиць зазначає, що в епоху Високого Середньовіччя воно
пов’язане з особою священика [326, с. 57]. Такий зв’язок був

доцільним, оскільки в Середні віки саме священик був реальним
суб’єктом діяльності в повсякденному, громадському й державному
житті. Осмислюючи цей етап боротьби за зміст поняття

«особистість», зазначимо, що його було введено для означення
певного змісту, який, на нашу думку, і сьогодні вповні не
усвідомлено. Уважаємо, що за допомогою поняття «особистість»

філософи намагалися позначити найглибшу й найпотаємнішу –
метафізичну – суть суспільного буття. Зрозуміло, що всі
філософські течії так чи так претендують на цю сутність, а тому

188