Page 184 - 6816

житті люди водночас і рівні за своєю суттю, й відмінні. Для
подолання цієї суперечності людина має побачити себе в Іншому.
На жаль, ця істина стала зрозумілою у філософії лише у XX ст.
Філософським підтекстом боротьби між християнством і

єрессю, як нам видається, були суперечності в розумінні
субстанційної тотожності та субстанційної відмінності між людьми,
тобто того, як на рівні понять висловити спільність і відмінність

між окремими представниками людського роду. Цю спільність
християнство сформулювало в понятті «усія» – сутність. Жорсткій
субординації аріанства Нікейський собор протиставив принцип:
Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий – єдиносущні, омоусіон. В

основу єдиносущності покладено поняття особистості. У релігійній
формі це було сформульовано як Бог один за сутністю, але має три

іпостасі. Кожна з іпостасей є Бог, проте існує не три Боги, а один.
Філософською мовою ці твердження слід прочитувати так: люди
тотожні за сутністю й водночас відмінні за їхнім актуальним
духовним розвитком. Отож Нікейський собор рухався в напрямі до

поняття абсолютної особистості. На думку О. Лосєва, у
систематичній формі поняттям «особистість» починає
послуговуватися А. Августин [330, с. 102–107].

Християнські уявлення про сутність людини після Нікейського
собору підсумував Патріарх Константинопольський Й. Золотоустий
(347–407), який чітко визначив протилежність між філософським і
християнським розумінням людини. Мислитель зауважив, що

філософи визначають сутність людини через розум, володіння
знаннями, а християнське розуміння людської сутності ґрунтується
на доброчесності, здатності творити добро, діяти в інтересах

ближнього [220, с. 97, 335]. Отож християнське розуміння людської
сутності пов’язане з її моральними якостями.
Осмислюючи погляди А. Августина на проблему особистості,
зазначимо, що вони були своєрідним протестом проти субординації

рабовласницького суспільства. З цього приводу О. Лосєв пише, що
поняття особистості «назавжди заступало будь-який шлях до
субординації» [330, с. 103], соціальної зокрема. Поняття

особистості в А. Августина стояло вище від грецького космосу й
витісняло панівний онтологічний підхід до розуміння світу.
Особистість він проголошує принципом буття. Тринітарна

термінологія описувала реальність, у якій пріоритет мав належати
особистості. Християнство зрозуміло, що кожна людина

184