Page 179 - 6816

мужність і стриманість. (Докладніше принцип духовної ієрархії як
методологічне підґрунтя розуміння людської сутності в християнській
філософії висвітлено в статті «Духовна сутність людини у Святому Письмі,
творчості Отців християнської церкви та філософів Середньовіччя» [468]).
Дослідженню принципу ієрархії у творчості Діонісія приділив
суттєву увагу український філософ Ю. Чорноморець. Посилаючись
на конкретні висловлювання Діонісія, філософ зауважує: «Мають

існувати й вищі, й середні, й нижчі реальності, що уособлюють
різноманітність ідеального життя. Єдність ідеальних мудрості,
мужності та стриманості полягає <…>, в справедливості-ладі як

гармонійному поєднанні трьох чеснот» [626, c. 92].
Ю. Чорноморець доводить, що на основі принципу ієрархії
побудована й етика Діонісія, яка була скерована на духовне

народження людини. Людина за умов прийняття християнства
проходить такі етапи духовного розвитку: хрещення, причастя,
миропомазання. Хрещення є символом духовного народження.

Причастя потребує інтеграції душевних сил людини навколо
власного розуму, який має стати інструментом пізнання сущого –
світу на основі засвоєння платонічних-неоплатонічних категорій:
існування, розрізнення, тотожність, рух, спокій. Філософська

сутність причастя полягає в досягненні людиною єдності із самою
собою. У таїнстві миропомазання людина досягає єдності зі світом
[626, с. 101–103]. Отже, принцип ієрархії притаманний

філософсько-теологічним роздумам Діонісія й охоплює земне
існування та процес духовного розвитку людини.
Християнський мислитель Максим Сповідник (580–662) визнає
двоподіл людей на зовнішню та внутрішню, але вносить доповнення.

Зовнішня людина під тиском обставин здатна відмовитися від
тілесних потреб, комфорту й дотримуватися християнських
цінностей. У цьому разі вона перетворюється на зовнішнього монаха.

Зовнішню людину легко зробити монахом, проте вона має підкорити
плотські пристрасті розуму й тоді перетворюється на внутрішнього
монаха [345, с. 517]. Послуговуючись сучасними поняттями,

зауважимо, що людина мусить власними зусиллями змінити свої
спонукання до життєдіяльності, що надзвичайно складно, а часом і
неможливо. Припускаємо, що М. Сповідник поставив проблему

спонукань до життєдіяльності.
Ієрархічний підхід до розуміння внутрішніх якостей людини
притаманний поглядам німецького теолога й філософа Альберта

179