Page 177 - 6816

Досліджуючи спосіб життя старозавітної людини, А. Августин
так її охарактеризував: «Для багатьох людей метою є лише
задоволення: вони не хочуть піднятися своїми думками вище...»
[4, с. 258]. Тілесна людина потрапляє в залежність від власних

потреб і стає їхнім рабом. А. Августин на власному життєвому
досвіді пізнав, наскільки складно керувати тілесними потребами, а
тому глузує з тих, хто думає, що це легко: «О, душі вперті!

Покажіть мені того з вас, чий погляд вільний був би від уяви
плотських примар!» [4, с. 261]. А. Августин порівнює тілесні
задоволення з духовними й бачить примітивність перших: «Уже в
самому задоволенні тіла ми знаходимо щось таке, що спонукує нас

зневажати його: не тому, щоб природа тіла була зла, а тому, що тіло
ганебно віддане любові до зовнішніх благ…» [4, с. 273]. Людина, у

якої переважають потреби тіла, зациклюється на них і стає
нездатною вийти за їхні межі. Незважаючи на те, що людині
надзвичайно складно боротися з тілесними зловживаннями, вона
має це робити. Філософ орієнтує людину на те, щоб вона їх долала,

і тоді все інше буде переможене: «Не вступайте в боротьбу ні з чим,
окрім тілесних звичок: отримаєте над ними перемогу, і все тоді
буде переможене» [4, с. 262]. Перемога над потребами власного

тіла стоїть вище, ніж подолання будь-яких зовнішніх перешкод.
Духовна людина, яка взяла під контроль потреби тіла, стає
непереможною: «Хто переможе свої вади, того не зможе перемогти
і людина» [4, с. 274].

А. Августин знав життя й людину. Його характеристики
старозавітної людини народжуються із життєвих спостережень: «Є
багато <…> людей, які люблять усі ці пороки разом і життя яких

полягає в тому, що вони ходять на видовища, сперечаються, їдять,
п’ють, злягаються, сплять і свої думки зупиняють лише на своїх
примарах…» [4, с. 284]. Чим відрізняється людина споживацького
суспільства ХХ–ХХI ст. від старозавітної? Нічим. Змінилися лише

зовнішні форми її життєдіяльності, а сутність залишилася
незмінною. Отож характеристики старозавітної людини не
втратили актуальності. Сьогодні суспільство масово відтворює

людину, орієнтовану на споживання, яка, як дві краплі води, схожа
на старозавітну. Пройшло дві тисячі років від народження
християнських ідей, але старозавітна людина не зникла. Помилка

душевної людини полягає в тому, що, розуміючи роль і значення
ідеалу, вона його зраджує, проявляє внутрішню лінь, нехтує

177