Page 172 - 6816

недосконалі душі, які не мають знань, неосвічені, але вільні від
пороків. Вони чули про досконале життя, але його не прагнуть, а
тому приречені на страждання. Четверта – нічого не чули про
душевну досконалість, у них немає будь-яких переконань, а їхні

душі подібні до дитячих [6, с. 622–623]. Філософ використовує
поняття «очищення», що дає підстави стверджувати, що він відчув
на собі вплив платонівсько-християнської традиції.

Зусилля філософа-перипатетика Аверроеса (ібн Рушд)
(1126–1198) були скеровані проти спрощеного розуміння людської
сутності. Учений уважав, що філософи й теологи мають поєднати
зусилля для збереження релігійних основ життя й бути моральним

авторитетом для народних мас [5, с. 508–509]. Усіх людей філософ
поділяв на живих і мертвих: живі – це ті, хто мають знання про

себе, а мертві не мають і не прагнуть цих знань. Тих, хто має
знання, він наділяє вищою гідністю і вважає, що їм має належати
пріоритет [5, с. 387]. На основі цих знань про ієрархію душ філософ
поділяє людський рід на натовп, освічених і пророків [5, с. 507].

Для того щоб суспільство могло розвиватися, пророки повинні бути
втіленням вищих цінностей і моральними авторитетами. У
роздумах Аверроеса є й практичний зміст. Людина, яка має знання і

є досконалішою, повинна мати пріоритет в суспільстві щодо
людини, яка не має знань і менш досконала. «Необхідно, щоб
начало, яке має найвище достоїнство, мало й найвищу перевагу…»
[5, c. 387]. Ідея духовного очищення людини також лежить в основі

філософсько-релігійного вчення суфізму, у якому окреслено шляхи
духовного очищення й шлях до Бога.
Отже, принцип духовної ієрархії знайшов відбиття і в арабській

філософії. В особі Аверроеса арабська філософія синтезувала
європейські погляди на сутність людини й сформулювала чіткі
соціальні орієнтири на заборону панування в суспільстві
неосвіченої й морально недосконалої людини.

2.2.3. Принцип духовної ієрархії як
методологічне підґрунтя розуміння людської

сутності у Святому Письмі, творчості Отців
християнської Церкви й філософів Середньовіччя.
Ідею духовної ієрархії в християнстві започаткував ап. Павло:

«Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона
вважає це безумством; і не може зрозуміти; тому що про це треба
судити духовно» (1 Кор. 2:14). Тілесна людина не має

172