Page 170 - 6816

Осмислюючи розподіл людей на тілесних, психіків та
пневматиків, латвійський історик Р. Віппер (1859–1954)
зауважував, що це не схоластична видумка й не релігійна містика, а
ідея, що заслуговує на філософське дослідження [106, с. 440].

Німецько-американський філософ Г. Йонас (1903–1993) поглибив
розуміння сутності гностицизму й довів, що – це одна із
теоретичних спроб розв’язання проблеми щодо первоначал

людського буття [228, с. 180]. За первоначала гностики
пропонували взяти внутрішні якості пневматиків.
Підсумовуючи, зазначимо, що критерієм розподілу людей у
гностиків є ступінь відповідності людини ідеалу, її досконалість. З

таким розумінням погоджується й дослідниця гностичних текстів
М. Трофімова, яка доводить, що в гностицизмі йдеться про ступінь

розвитку людини за гностичними критеріями [559, с. 272].
Вчення гностиків стало предметом осмислення й критики
одного із Отців християнської Церкви Іринея Ліонського (біля
130–202). Незважаючи на те, що Іриней критикував гностицизм, але

віддав йому належне за те, що визнавав поділ людей на три роди:
речові (ліві), душевні (посередні) й духовні (праві). Душевних він
називає посередніми тому, що вони перебувають між речовими

й духовними [226, с. 36]. Іриней провів паралель між гностичним
поділом людей на роди буття, типологією, яку наведено в Старому
Заповіті, а саме Каїном, Сифом й Авелем [226, с. 40] та
твердженням ап. Павла. Іриней пише: «Павло окремо говорить про

земних, душевних і духовних» [226, с. 43]. Це дійсно відповідає
тексту Святого Письма, у якому сказано: «Є тіло душевне, і є тіло
духовне» (1 Кор. 15:45). Отже, гностицизм і християнство

визнавали ступені духовного розвитку людини, отож суперечності
між християнством і гностицизмом щодо трактування людської
сутності відсутні. Суперечності стосуються релігійних аспектів.
Християнство вважає гностицизм єрессю. Саме з нею боролися

Іриней Ліонський, К. Тертулліан, проте деякі дослідники доводять,
що гностики не претендували на створення нового вчення. Вони
були послідовниками вчення Христа [525, с. 375]. Тому варто

відзначити спільні проблеми, що намагалися розв’язувати гностики
й християни: як має жити людина і яке життя є гідним, як може
відбутися звільнення людини від пристрастей, що гальмує її

вдосконалення, що таке народження людини, відродження й
спасіння. Саме ці питання доводять, що гностиків турбують

170