Page 164 - 6816

[148, с. 198]). Отож ієрархічний підхід до соціально-психологічних і
духовних властивостей людини відігравав у стародавній китайській
та грецькій філософіях роль методологічного підґрунтя і допомагав
у пізнанні людської сутності. Безумовно, соціальна нерівність

детермінувала розробку ієрархічного підходу до сутності людини,
але не варто цей вплив абсолютизувати.
Римський філософ-стоїк Л. А. Сенека (бл. 4 до Р.Х. – 65 Р.Х.)

надзвичайно вимогливий до людини. З позиції сучасності він навіть
жорстокий, бо ставить людину перед альтернативою: «Мусиш
полишити або те життя, яким живеш нині, або життя взагалі»
[499, c. 94]. Під різними назвами філософ висвітлює три рівні

духовного розвитку людини. Перший – юрба, «створіння
нерозумні» і «такі, яких ще не назвеш розумними» [499, с. 558].

Другий – «розумні, хоч їхній розум ще не досконалий» [499, с. 558].
Людей цього рівня Л. А. Сенека характеризує як посередності, які
гидкі і для себе, і для інших [499, с. 144]. Ознаками цієї
серединності філософ уважає багатство, могутність, почесті, владу.

Ця людина знає, що таке доброчесність, але коливається між
доброчесним життям і вигодою, а тому й дістала назву
«серединна». Третій – цілісна, досконала доброчинна людина

[499, с. 130] – це мудреці, які є носіями духу й живуть для інших.
Установка на іншу людину є настільки важливою, що Л. А. Сенека
стверджує: хто не живе для іншої людини, той не живе взагалі.
Особливо підкреслюємо, що рівень мудреця філософ порівнює з

духом. У кожній доброчинній людині поселяється дух, який
філософ трактує як досконалий розум [499, с. 143]. За допомогою
розуму мудрець керує своїми пристрастями, насолодами. Мудра

людина знає, що є добро, а що зло, і чинить відповідно до цього
знання. Попри те, що філософ виділяє рівні духовного розвитку й
вимогливо ставиться до людини, він підкреслює, що всі люди
споріднені, з одного начала зроблені та для однієї мети призначені

[499, с. 422–423]. Отож Л. А. Сенека сформулював чіткі критерії
кожного рівня розвитку. Юрба живе насолодами й у цьому вбачає
своє щастя. Посередність мірою свого щастя вважає вигоду та

владу. Мудрець робить благо для інших. Філософ засуджує способи
життя, що скеровані на насолоду, здобуття матеріальних благ,
вигоду, владу й налаштовує людину на розумне й досконале життя.

Давньогрецький філософ-стоїк Епіктет (бл. 50 – бл. 138) і
римський імператор, філософ-стоїк М. Аврелій (121–180)

164