Page 161 - 6816
P. 161

РОЗДІЛ 2


                       ОСОБИСТІСТЬ ЯК СУБСТАНЦІЯ СУСПІЛЬНОГО
                                                        БУТТЯ


                     Здобутки науковців зазвичай доволі швидко стають надбанням
               інших  учених  і  практиків.  Філософія,  на  відміну  від  науки,
               пов’язана з індивідуальним і колективним свідомим і несвідомим,
               світоглядними            й     політичними           орієнтаціями           людини,         її

               психологічними  особливостями,  тому  деякі  ідеї  опиняються  на
               узбіччі.  Так  сталося  з  ідеєю  духовної  ієрархії.  Принцип  рівності
               настільки  міцно  увійшов  у  свідомість  європейців  після  Великої

               французької революції, що філософи не «помічають» ідеї духовної
               ієрархії  в  історії  філософії.  У  радянські  часи  шукати  принцип
               духовної  ієрархії  в  працях  істориків  філософії  марно.  На  жаль,

               немає  цієї  ідеї  і  в  дослідженнях  сучасних  зарубіжних  та
               українських  істориків  філософії,  наприклад  англійський  філософ
               Ф. Коплстон  у  праці  «Історія  філософії  ХХ  століття»  (2002)  теж

               стверджує, що кожна людина є особистістю, а точніше, ототожнює
               особистість і людину [273, с. 125]. Натомість у текстах стародавніх,
               античних,  середньовічних  християнських  філософів,  видатних
               філософів  Нового  часу  ідея  особистості  як  втілення  принципу

               духовної ієрархії була центральною темою.
                     Навколо проблеми особистості в історії філософії відбувалася
               й відбувається  відкрита,  а  часом  прихована  світоглядна  боротьба,

               що  залишається  поза  увагою  дослідників.  На  нашу  думку,
               постмодерна філософія успадкували цю «традицію». Відлуння цієї
               боротьби  проявляється  в  тому,  що  в  сучасній  філософській
               антропології  налічують  десятки  дефініцій  особистості,  що

               пояснюють  багатомірністю  людської  сутності.  Вважаємо,  що
               справа  не  в  цьому.  Застосування  принципу  ієрархії  до  розуміння
               людини  має  давню  історію,  але  його  визнання  важко  давалося

               людині,  оскільки  стикалося  з  опором  повсякденної  свідомості.
               А. Шопенгауер зауважував, що принцип духовної ієрархії швидше
               пробивав собі дорогу в релігії, ніж у філософії.

                     Навколо понять «особа» та «особистість» точиться світоглядна
               боротьба  з  часу  їхнього  виникнення.  За  їхній  зміст  змагаються
               теологи,  філософи,  юристи,  критикуючи  й  заперечуючи  один

               одного. У цій ситуації варто повернутися до витоків. Під Особою в

                                                            161
   156   157   158   159   160   161   162   163   164   165   166