Page 158 - 6816

категорія розуму була характеристикою особистості. Французька
революція, заперечивши ідею особистості, наділила свободою
посередню людину, що зумовило розквіт матеріального
виробництва, науки, але спричинило занепад духу й людини.

Формування тоталітарних режимів в епоху модерну було
реакцією на соціально-економічну нерівність. В умовах
тоталітарних держав свобода відсутня, а ідея справедливості

перетворилася на «справедливий» розподіл матеріальних благ.
Тоталітарні суспільства керовані політиками посереднього рівня
розвитку, діють з позиції рівної рівності, який доповнюється
принципом духовної рівності.

Бунт проти метафізики й принципу духовної ієрархії призвів до
нігілізму, революцій і війн. Людство знищило принцип духовної

ієрархії заради свободи, рівності й братерства, але отримало дві
світові війни, моральну й екологічну деградацію. Постмодерна
епоха стає на шлях заперечення метафізики і первоначал. Зазначену
тенденцію осмислюємо як поступове спрощення людського

й суспільного буття. Філософія має подолати спрощене розуміння
принципу духовної рівності, який гальмує розвиток людини.
В епоху модерну й постмодерну людина живе під пріоритетом

матеріального, за принципами ліберальної свободи, духовної й
формальної рівності, що вважається справедливістю й задовольняє
посередню людину, проте пріоритет матеріального й зазначені
принципи себе вичерпали, отож вичерпаний і пріоритет людини

маси. На фоні духовної та правової рівності панує соціально-
економічна нерівність. Уважаємо, що не можна розбудувати
гуманне суспільство, абсолютизуючи або ігноруючи хоч один із

принципів суспільного буття. Важливим кроком до розуміння
зв’язку між свободою, духовною ієрархією, рівністю й
справедливістю стала теорія Дж. Ролза, але її недоліком є
недооцінка принципу духовної ієрархії. Філософія має знайти

«божественну» рівновагу між свободою, ієрархією, рівністю, що і є
справедливістю. Поєднання цих принципів сприятиме формуванню
особистісного суспільства. Під впливом сучасних викликів людство

мусить змінити парадигму розвитку, але посередня людини не хоче
розлучатися з пріоритетом матеріального, бо це означає духовну
революцію, що не відповідає її потребам.

У сучасній Україні політики, керовані олігархами, взагалі
зневажають будь-які принципи суспільного буття. Революція

158