Page 156 - 6816

приборкання внутрішнього хаосу людини, а також подолання
зовнішнього хаосу – антрополого-глобальної катастрофи.
Заперечуючи метафізику постмодерна епоха сприяла пробудженню
підсвідомого, утвердженню пріоритету матеріального, що

обернулося навислою антрополого-глобальною катастрофою. Цей
факт свідчить не про кризу метафізики, а про кризу певного типу
людини. Уважаємо, що людська спільнота й українське суспільство

зокрема не можуть далі розвиватися без усвідомлення й
переосмислення змісту первоначал і принципів суспільного буття.
Первоначала пройшли таку еволюцію: логос, благо, Єдине, Бог,
суспільний договір, категоричний імператив, абсолютна ідея, воля

до влади, рівність тощо. І. Кант, Ґ. Геґель, Ф. Ніцше дійшли
висновку, що первоначала пов’язані з ідею особистості, проте

пріоритет матеріального та панування в житті й філософії
посередньої людини не дозволили розгорнути й реалізувати цю
ідею. Деформації суспільного буття досягли такої межі, що
здається, цьому не можна протистояти.

Платон, Аристотель, неоплатоніки та стоїки визнавали
принципи ієрархії й справедливості. Найвищим філософським
досягненням у розумінні проблеми справедливості слід уважати

погляди Платона: по-перше, справедливість – це коли кожна
верства займається своєю справою й не втручається в справи
інших, по-друге, справедливість – це діяльність із позиції
належного. Ідеалом античної людини була справедлива людина із

золотими здібностями, а принцип справедливості був
конститутивним, незважаючи на те, що принцип рівності
ігнорували. Принцип ієрархії як первоначало визначає зміст

принципів свободи, рівності в античному суспільстві.
У середньовічній філософії визнають принцип духової ієрархії й
водночас людську гідність. Принцип духовної ієрархії стає
легітимним. Отці християнської Церкви земну ієрархію

проголошують відбиттям небесної, проте, духівництво
«приватизувало» право на принцип духовної ієрархії. Свободу мали
лише служителі Церкви й дворянство, а справедливість проголосили

божественною. Безумовно, реалізація принципу духовної ієрархії в
рабовласницькому й середньовічному суспільствах мало суттєві
недоліки, але варто розрізняти поняття та існування.

Розвиток науки й матеріального виробництва змінював
онтологічні умови суспільного буття середньовічного суспільства.

156