Page 153 - 6816

Отці християнської церкви, М. Бердяєв чітко виокремлювали
ступені духовного розвитку людини: раб або тілесна людина,
посередня людина, особистість. Конструктивними для розуміння
людської сутності та її впливу на буття суспільства були

гуманістичні ідеї Е. Фромма, особливо концепти «бути», «мати»,
«соціальний характер» [595].
Як було доведено вище, герменевтичний метод, з одного боку,

орієнтував на відмову від чинних упереджень, а з іншого, – він, на
наш погляд, «завершує» методологію тотожності. Герменевтичний
метод дозволяє встановити зв’язки між рівнем соціально-
політичної, духовної зрілості людини та її мовними засобами,

пояснити обумовленість мови людини її соціальними
комунікаціями та соціально-психологічними установками.

Первоначала буття як культурні феномени притаманні всім
історичним епохам, хоча мають свої назви і свою специфіку. Під
впливом подібності первоначал формувалися подібні ментальні
структури. Досліджуючи ґенезу формування первоначал, ми

дійшли висновку, що зміст первоначал висловлювався різними
термінами й поняттями, що відповідає ідеї К. Юнга про єдине
смислове поле. Це змусило залучити до методологічних засад

компаративістський метод, який дозволив встановлювати змістовні
зв’язки й паралелі між розвитком європейської та української
філософської думки у розумінні первоначал, змісту філософських
концепцій особистості та поглядів на філософію історії.

Первоначала суспільного буття як поєднання якостей панівного
типу людини з принципами суспільного буття, соціально-
економічними, культурними умовами життєдіяльності людини та

станом її підсвідомого є єдністю матеріального й духовного. Аналіз
подібних об’єктів, на думку українського філософа й психолога
А. Фурмана, потребує вітакультурної методології як методології
методологій [602, с. 159], яка спирається на фундаментальну роль

універсалій культури в життєдіяльності людини й суспільства, а
точніше, культура постає першоосновою суспільного життя.
Вітакультурна методологія відіграє особливу роль в суспільних

трансформаціях, бо в умовах соціальних змін вирішальне значення
належить не зовнішнім (соціально-економічним), а внутрішнім
чинникам [602, с. 143]. Зазначені роздуми змусили в процесі

дослідження взаємозв’язку людського й суспільного буття віддати
пріоритет суб’єкту діяльності особистісного ступеня розвитку.

153