Page 152 - 6816
P. 152
предмета в контексті європейської та української філософської
спадщини з урахуванням соціально-економічних, політичних,
освітніх й духовних умов життєдіяльності людини. Зазначений
підхід дозволив встановити спільне й відмінне у європейській й
українській філософській традиції щодо розуміння змісту
первоначал суспільного буття, сутності особистості та поглядів на
філософію історії.
Формування первоначал суспільного буття органічно пов’язано
з людською свідомістю, що змусило звернутися до
феноменологічного методу. Споглядально-рефлексивне дослідження
за людською свідомістю дозволило зрозуміти, що вона
конституюється певною спільнотою людей (панівним історичним
типом людини), внаслідок чого з’являються спільні поняття, які є
результатом повсякденного життєвого досвіду. Цей метод дозволив
досліджувати сутність людини та суспільного буття через феномени
людської поведінки та суспільно-історичні події. Аналіз людської
свідомості, поведінки та суспільних подій допоміг проаналізувати
життєвий досвід людини різного ступеня духовного розвитку.
Феноменологічний метод разом із діалектичним орієнтував на
цілісне дослідження свідомості людини в контексті її тілесного
існування, соціально-економічної, політичної діяльності та
соціальних комунікацій. Феноменологічна методологія скеровувала
дослідження на позитивне й конструктивне сприйняття людини,
віри в її здатність до вдосконалення, спираючись на саму себе, свій
досвід і знання.
Провідним підходом у дослідженні людської сутності є ідея
античної, середньовічної, персоналістичної філософії про справжнє
і несправжнє буття людини. Ця класична ідея дозволила
структурувати філософську антропологію, соціальну філософію,
філософію історії, ідеологічні засади буття людини й суспільства й
виокремити особистісне й знеособлене буття людини й суспільства.
Певний методологічний вплив на дослідження проблеми
особистості зіграла ідея К. Юнга про архетипи.
Феноменологічний метод орієнтував на пошук позитивного
начала в людині, конструктивне філософське осмислення творчості
Отців християнської Церкви, а саме ідеї онтологічних ступенів
буття людини [298]. Для розкриття внутрішньої сутності людини, її
особистісного начала автор послуговувався методологічними
здобутками М. Бердяєва, Е. Муньє, С. Франка, М. Шелера. Так,
152