Page 150 - 6816

варто додати, що взаємодія між різними суб’єктами діяльності
опосередкована не лише продуктами діяльності та суспільними
відносинами [30, с. 299–303], але й панівними в ту чи ту епоху
принципами суспільного буття. Ці принципи можуть влаштовувати,

а можуть і не задовольняти суб’єктів суспільних відносин. Коли ці
принципи влаштовують людей, то суспільство успішно
розвивається, тобто спостерігаємо певну тотожність між

первоначалами і суб’єктами соціальної взаємодії. Коли принципи
не задовольняють частину суспільства, то з’являються пасіонарії,
генії, які формують новий зміст принципів, що призводить до
суспільних трансформацій, але врешті-решт встановлюється

рівновага на якісно вищому рівні як певна єдність протилежностей
між людиною і матеріальними умовами життєдіяльності

суспільства. Додатково зауважимо, що на дослідження якостей
людини в органічній єдності з формами суспільного буття спонукає
метод «соціальної метаантропології» С. Крилової, який структурує
суспільне буття і виокремлює буденне, граничне й метаграничне

буття суспільства [279, с. 12].
Пріотритет духовного чи матеріального залежить від
конкретних історичних умов. У стабільні періоди розвитку

суспільства пріоритет, як правило, належить матеріальному. В
умовах суспільних трансформацій, коли рівновага порушується,
принципи суспільного буття потребують корекції, а тому зростає
роль суб’єктивного чинника, тобто професійних, інтелектуальних і

духовних якостей людини. Зазначена закономірність висуває
додаткові вимоги до еліти суспільства. Вона має контролювати
характер взаємовідносин в суспільстві і першочергову увагу

приділяти формуванню особистісних якостей членів суспільства.
Отже, існує органічна єдність внутрішніх якостей людини, з
одного боку, та форм суспільного буття, з іншого, – на основі
первоначал. У науці цей принцип дістав назву ізоморфізму.

Гадаємо, що духовні якості людини мають бути покладено в основу
розуміння суспільного буття та його первоначал. Отож сучасні
методологічні уявлення вимагають досліджувати суспільне буття в

єдності з якостями людини. Роздуми М. Бердяєва, Дж. Гелбрейта,
Е. Гуссерля, С. Крилової, К. Леві-Строса, К. Лефорта,
В. Шановського надають методологічне підґрунтя для дослідження

суспільного буття, філософії історії на основі органічної єдності
внутрішніх якостей людини та форм суспільного буття.

150