Page 147 - 6816

інтерпретації й філософським «гріхопадінням» теорії пізнання [588,
с. 94]. Теоретичні недоліки в розумінні взаємодії між суб’єктом і
об’єктом пізнання призвели до відчуження між людьми, людиною
й природою. Намагаючись подолати ці принципові вади теорії

пізнання, В. Франкл доводив, що об’єкт в онтологічному сенсі
ніколи не був «ззовні» суб’єкта. Усунути ці недоліки можна лише
за умови, якщо дослідники усвідомлять необхідність подолання

прірви між суб’єктом, який пізнає, і пізнаним об’єктом. В. Франкл
уводить новий гносеологічний постулат: суб’єкт співіснує з
об’єктом, перебуваючи з ним у певній єдності. Щодо суб’єкта
об’єкт ніколи не перебуває «ззовні», а завжди «тут» [588, с. 94–95],

отож об’єкт охоплюється суб’єктом.
Філософія тотожності і методологічні пропозиції В. Франкла

дозволяють розглядати суспільне буття як форми життєдіяльності,
що утворює панівний тип людини для задоволення своїх потреб.
Якості суб’єкта діяльності є визначальними для формування змісту
суспільних форм життя. Отже, первоначалом суспільного буття є

соціально-психологічні, політичні, інтелектуальні, моральні й
духовні якості людини. Зважаючи на те, що принципи суспільного
життя формуються й втілюються у життя особистостями,

пасіонаріями, геніями, то дослідження варто починати з аналізу
духовних якостей людини.
На наш погляд, засновник феноменологічного методу
Е. Гуссерль мислив у контексті філософії тотожності. Філософ

висловив фундаментальні ідеї щодо взаємозв’язку якостей людини
й форм суспільного буття. Зміст і якість суспільного життя він
поставив у залежність від ступеня духовного розвитку людини:

«Людина істота розумна <…> лише тією мірою, якою розумна вся
<…> людська спільнота…» [159, с. 32]. Усвідомлення цього
фундаментального зв’язку дозволяє зробити висновок: якщо
розглядати суспільне буття з позиції ступеня духовного розвитку

людини, то людство перебуває на стадії ось-буття, що не сприяє
його розвиткові.
Конструктивні думки щодо взаємозв’язку якостей людини та

форм суспільного життя висловив М. Бердяєв, який, дискутуючи з
марксизмом, доводив, що його філософія побудована на
абсолютизації зовнішніх чинників, протиставленні суб’єкта та

об’єкта [57, с. 5]. Філософія має подолати протистояння між
людиною та суспільством, установити тотожність між буттям

147