Page 143 - 6816

підґрунтям вирішення проблеми свободи, духовної ієрархії,
рівності й водночас не суперечить ідеї служіння (С. Франк). Отже,
українська філософія запропонувала якісно новий засіб розв’язання
зазначеної проблеми.

Відомий український філософ В. Андрущенко, досліджуючи
підстави гуманітарної політики України висновує, що не можна
аналізувати і відокремлювати в практиці суспільного розвитку

свободу, рівність і справедливість, бо вони органічно пов’язані, а
тому ставить проблему критеріїв соціальної справедливості.
Філософ відстоює позицію, що таким критерієм має бути реальний
внесок кожного у формування та збагачення вічних цінностей.

Розвиток суспільства має охоплювати не лише матеріальну сферу, а
перш за все мають створюватися умови для свідомої й творчої

діяльності людини [14, с. 85].
Ідею свободи розвинуто у творчості сучасного українського
філософа В. Заблоцького. Філософ відстоює позицію, що свобода –
це сутність людської свідомості. Визначити зміст свободи важко,

оскільки вона надзвичайно багатовимірна. Незважаючи на це,
суспільний порядок має ґрунтуватися на свободі. Здатність до
вільного вибору має лише особистість, у якої розвинена

самосвідомість й почуття гідності [213, с. 206–207].
В осмисленні ідеї свободи В. Шаповал спирається на її
трансцендентальне розуміння у філософії Канта і додає, що її
модифікації пов’язані з проблемами цінностей і смислу

[629, с. 263]. Позитивом дослідження є поєднання свободи з
проблемою справедливості. У сучасній українській філософії
проблему справедливості лише починають осмислювати,

незважаючи на те, що несправедливість загрожує національній
безпеці України. Філософ зрозумів недоліки ліберального
трактування й реалізації свободи, а тому вважає, що справедливість
має стати легітимним обмеженням свободи. Проаналізувавши

чинні теорії справедливості, В. Шаповал дійшов висновку, що
універсального визначення не може бути, хоча в абстрактному
вигляді її сформульовано як «кожному своє» (suum cuique)

[629, с. 89]. (Уважаємо, що першоджерелом цієї думки є роздуми Платона:
кожному належне [422, с. 12]). На жаль, поняття належного філософи
розуміють по-різному, найчастіше – з позиції вигоди того чи того

класу або верстви. Такий суперечливий характер трактувань
змушує В. Шаповала визнати, що справедливість має конвенційний

143