Page 139 - 6816

почуттям солідарності, приводить ученого до ідеї соціального
союзу, що має ґрунтуватися на співпраці громадян із
взаємодоповнювальними здібностями. Така співпраця надає людині
можливості насолоджуватися, з одного боку, реалізацією власного

потенціалу, а з іншого, – досконалістю інших [453, с. 711].
Співпраця є також результатом духовної потреби в самореалізації,
яка полягає в тому, що людина творить такий спосіб життя, який

відповідає її сутності.
Послідовне й логічне дослідження проблеми справедливості
приводить Дж. Ролза до аналізу сутності людського Я. Він
доходить висновку, що функціонування справедливості пов’язане з

моральними якостями людини, тобто схиляється до визнання
феномену духовної ієрархії. Про це свідчить принцип різниці. На

жаль, застарілі філософські уявлення про сутність людини (всі
мають подібну духовну природу) не дозволили йому підняти свою
теорію на вищий теоретичний і практичний рівень та дійти
висновку, що пріоритет у суспільстві має належати досконалій,

шляхетній людині – особистості.
Підсумовуючи, зазначимо, що Дж. Ролз розробив філософську
теорію справедливості, у якій поєднав принципи свободи, рівності

й частково принцип духовної ієрархії. Гадаємо, що теорія Дж. Ролза
є на сьогодні найкращою, але висловимо методологічні пропозиції
щодо її вдосконалення. Необхідно визнати принцип духовної
ієрархії як найголовнішу умову реалізації справедливості. Ставка

на конституцію, добре організоване суспільство, владу й виховання
залишиться політичним і моральним закликом, якщо не визнати
пріоритет духовного над матеріальним та пріоритет особистості над

посередньою людиною.
До розуміння суперечливої сутності ідеї справедливості
наблизився сучасний німецький філософ Б. Хюбнер (1931–2016),
який у контексті роздумів Дж. Ролза поєднує її з рівністю,

свободою й, водночас ураховує нерівність людей за їхніми
здібностями. На думку Б. Хюбнера, з перелічених понять
справедливість найбільш складна й оманлива, а тому завжди є

спокуса абсолютизувати її окремі аспекти. Так, було
абсолютизовано проблему соціальної справедливості, різне
розуміння якої привело до формування соціально-політичних

систем капіталізму й соціалізму. Філософ критикує розв’язання
проблеми справедливості в умовах соціалізму. Цей варіант

139