Page 140 - 6816

соціальної справедливості Б. Хюбнер описує на основі формули
«справедливість = рівність засобів» [622, с. 254]. В умовах
ліберального капіталізму проблему справедливості вирішують на
основі формули: «справедливість = рівність прав на різне

задоволення потреб» [622, с. 251]. Критично осмислюючи
розв’язання справедливості в умовах соціалізму і капіталізму,
Б. Хюбнер висновує, що не існує задовільного вирішення

проблеми, а тому вкотре ставить запитання: що таке справедливість
і соціальна справедливість? Філософ визначає хибний напрям
розуміння справедливості – пов’язувати справедливість із рівністю.
У дусі ідей Платона Б. Хюбнер зауважує: «Справедливість означає,

що треба віддавати людям за справедливістю нерівно» [622, с. 255].
Філософ ураховує реальні відмінності між людьми, а також факт

зростання потреб і висновує, що не може бути простого розв’язання
проблеми справедливості. Б. Хюбнер усвідомив недоліки
вирішення проблеми справедливості в умовах соціалізму, що
призвело до рівності в бідності й тоталітарного суспільства, але

визнає й недоліки ліберального розв’язання справедливості,
оскільки це зумовлює посилення нерівності. Філософ доходить
фундаментального висновку, що проблема справедливості,

і соціальної зокрема, в умовах споживацького суспільства не може
бути вирішеною, а тому пропонує перейти до нової парадигми
життєдіяльності. На жаль, ознак такої парадигми він не
сформулював [622, с. 285]. Нову форму індивідуального й

суспільного буття філософ пов’язує зі смислом, необхідністю
формування нової людини й нових цінностей, зокрема з естетичним
сприйняттям дійсності.

Осмислюючи роздуми Б. Хюбнера, зазначимо, що в умовах
пріоритету матеріального над духовним і панівного положення в
суспільстві посередньої людини проблема справедливості не має
шансів на розв’язання, тому для її вирішення пропонуємо

переосмислити парадигму людського буття й надати пріоритет
духовному. Пріоритет духовного над матеріальним дозволить
наповнити життя новим смислом, змінити ставлення людини до

себе, інших, суспільства й природного середовища. Отож
Б. Хюбнер безпосередньо підійшов до необхідності
переосмислення світоглядних засад буття, проблеми ієрархічного

розуміння людської сутності, але не наважився вийти за межі
концепту «кожна людина – особистість». Уважаємо, що пріоритет

140