Page 128 - 6816

духовної ієрархії та рівності розв’язано на основі служіння як
онтологічного начала суспільного буття. (Роль принципів ієрархії й
рівності окреслено в статті В. О. Сабадухи «Принципи ієрархії і рівності як
онтологічні засади життєдіяльності людини й суспільства» [480]).
Якщо російські філософи-емігранти лише мріяли про свободу,
то західна людина мала ліберальну свободу. Ідея свободи стала

конститутивним принципом у філософії лібералізму. Ідеї
лібералізму щодо свободи аналізуватимемо, спираючись на
погляди мислителів, які презентують цей напрям.

Американський економіст М. Фрідман (1912–2006) і
австрійський філософ, правник, економіст, лауреат Нобелівської
премії Ф. Гаєк (1899–1992) переосмислюють філософські погляди
І. Бентама, який уважав, що політична свобода є засобом

досягнення свободи економічної. В умовах ХIХ ст. це відповідало
потребам суспільного розвитку. Так, М. Фрідман у дусі пріоритету

матеріального писав: «Економічна свобода є самоціль <…>
необхідний засіб досягнення свободи політичної» [593, с. 8]. Під
свободою ліберали розуміють право людини будувати своє життя
за власними уявленнями та потребами. З усієї сукупності людських

цінностей ліберали абсолютизують свободу, а всі інші відсувають
на другий план. Іншим філософським недоліком лібералізму є
погляди на людину, у яких акцентовано увагу на її недосконалості

[593, с. 13]. Недосконалість людини ліберали намагалися подолати
особистою свободою та свободою ринкових відносин. Уважаємо,
що недоліки людини не долаються свободою ринкових відносин:
якщо людина недосконала, то як можна ігнорувати етичні

проблеми й залишати етичну проблематику на «самостійне
опрацювання»? [593, с. 13]. Як бачимо, проблему свободи в
лібералізмі розуміють вузько: за межами розуму й моралі, тобто

переважно з позиції матеріальних потреб і здорового глузду.
Проблему рівності ліберали аналізують у релігійному,
моральному та правовому аспектах. З одного боку, вони розуміють
її як рівність перед Богом, а з іншого, – визнають, що люди не рівні

за їхнім духовним потенціалом, але рівні в їхній гідності, а тому
будь-хто не може бути засобом для Іншого. Людина є цінність сама

в собі й для себе. Принцип рівності в лібералізмі є презумпцією
проти того, щоб ніхто ні в кого не був рабом і засобом.
Осмислюючи відносини між свободою й рівністю, М. Фрідман
писав, що поняття свободи є частиною поняття рівності й ні в

128