Page 128 - 6816
P. 128

духовної  ієрархії  та  рівності  розв’язано  на  основі  служіння  як
            онтологічного  начала  суспільного  буття.  (Роль  принципів  ієрархії  й
            рівності окреслено в статті В. О. Сабадухи «Принципи ієрархії і рівності як
            онтологічні засади життєдіяльності людини й суспільства» [480]).
                  Якщо російські філософи-емігранти лише мріяли про свободу,
            то  західна  людина  мала  ліберальну  свободу.  Ідея  свободи  стала

            конститутивним  принципом  у  філософії  лібералізму.  Ідеї
            лібералізму  щодо  свободи  аналізуватимемо,  спираючись  на
            погляди мислителів, які презентують цей напрям.

                  Американський             економіст          М. Фрідман           (1912–2006)          і
            австрійський  філософ,  правник,  економіст,  лауреат  Нобелівської
            премії  Ф. Гаєк  (1899–1992)  переосмислюють  філософські  погляди
            І. Бентама,  який  уважав,  що  політична  свобода  є  засобом

            досягнення свободи економічної. В умовах ХIХ ст. це відповідало
            потребам суспільного розвитку. Так, М. Фрідман у дусі пріоритету

            матеріального  писав:  «Економічна  свобода  є  самоціль  <…>
            необхідний  засіб  досягнення  свободи  політичної»  [593,  с. 8].  Під
            свободою ліберали розуміють право людини будувати своє життя
            за власними уявленнями та потребами. З усієї сукупності людських

            цінностей  ліберали  абсолютизують  свободу,  а всі  інші  відсувають
            на  другий  план.  Іншим  філософським  недоліком  лібералізму  є
            погляди на людину, у яких акцентовано увагу на її недосконалості

            [593, с. 13]. Недосконалість людини ліберали намагалися подолати
            особистою  свободою  та  свободою  ринкових  відносин.  Уважаємо,
            що  недоліки  людини  не  долаються  свободою  ринкових  відносин:
            якщо  людина  недосконала,  то  як  можна  ігнорувати  етичні

            проблеми  й  залишати  етичну  проблематику  на  «самостійне
            опрацювання»?  [593,  с. 13].  Як  бачимо,  проблему  свободи  в
            лібералізмі  розуміють  вузько:  за  межами  розуму  й  моралі,  тобто

            переважно з позиції матеріальних потреб і здорового глузду.
                  Проблему  рівності  ліберали  аналізують  у  релігійному,
            моральному та правовому аспектах. З одного боку, вони розуміють
            її як рівність перед Богом, а з іншого, – визнають, що люди не рівні

            за  їхнім  духовним  потенціалом,  але  рівні  в  їхній  гідності,  а  тому
            будь-хто не може бути засобом для Іншого. Людина є цінність сама

            в  собі  й  для  себе.  Принцип  рівності  в  лібералізмі  є  презумпцією
            проти  того,  щоб  ніхто  ні  в  кого  не  був  рабом  і  засобом.
            Осмислюючи  відносини  між  свободою  й  рівністю,  М. Фрідман
            писав,  що  поняття  свободи  є  частиною  поняття  рівності  й  ні  в



                                                         128
   123   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133