Page 132 - 6816
P. 132

пов’язаний  із  такими  цінностями  як  рівність,  справедливість,
            щастя,  безпека,  державний  лад,  а  також  плюралізм.  Попри  це,
            І. Берлін  абсолютизував  плюралізм  і  негативну  свободу,  а  тому
            залишився на позиціях лібералізму, обґрунтовуючи це посиланнями

            на гуманізм [62, с. 107].
                  Роздуми  І. Канта,  Ґ. Геґеля,  М. Бердяєва,  І. Ільїна  надають
            підстави  для  критики  ліберального  розуміння  свободи,  яке

            призвело до ігнорування значущості внутрішньої свободи людини.
            У названих філософів свободу трактують як подолання природної
            стихії  в  людині,  натомість  у  лібералізмі  свободу  розуміють  як
            механізм задоволення потреб повсякденного життя. Якщо класики

            німецької  філософії  свободу  пов’язали  з  моральним  законом,
            розумом-духом,  то  ліберали  відокремили  свободу  від  морального

            закону  й  особистості.  (Для  довідки  зауважимо,  що  німецький  філософ,
            представник  франкфуртської  школи  Т. Адорно  (1903–1969)  теж  тлумачить
            свободу  в  контексті  філософії  І. Канта:  свобода  не  має  нічого  спільного
            з природною  причинністю,  тому  є  основним  поняттям  філософії  моралі
            [9,  c. 35]).  Отож  лібералізм  проігнорував  досягнення  класичної
            філософії.  Трактування  свободи  в  лібералізмі  вступає  в
            суперечність з розумінням свободи в І. Канта, Ґ. Геґеля та взагалі з

            дійсністю.  І. Ільїн  доходить  висновку,  що  суспільство  тим
            досконаліше, чим менше в ньому матеріального й чим ближче воно
            до духовного [225, с. 268–269].

                  Отже,  ліберальне  розуміння  свободи  –  це  негативна  свобода,
            що  обернулося  злом  проти  людини  й  природи,  проте  лібералізм
            зовнішню  свободу  трактує  як  вищу  форму  її  розвитку.  Свободу
            лібералізм  використав  не  для  духовного  розвитку,  а  для

            матеріального збагачення й комфорту, що мало негативні наслідки.
            Лібералізм,  закресливши  метафізичний  підхід  до розуміння
            свободи,  сприяв  непомірному  розвиткові  свободи  економічної

            діяльності.  Таке  трактування  свободи  призвело  до  вкрай
            небезпечного  явища  в  масштабах  людства  –  антрополого-
            глобальної  катастрофи.  Для  того  щоб  уникнути  катастрофи,

            людство  має  подолати  ліберальне  розуміння  свободи.  Отже,
            ідеологи лібералізму несуть метафізичну відповідальність за кризу
            буття.  Ліберали  поширили  свободу  на  всіх  людей  без  урахування

            рівня їхнього морального й духовного розвитку. Це було розуміння
            свободи з позиції посередньої людини, яке дало дорогу людському
            Его.  Розрив  з  класичною  філософською  традицією  в  розумінні



                                                         132
   127   128   129   130   131   132   133   134   135   136   137