Page 131 - 6816

суб’єктами діяльності зростає, загальні рішення й принципи
необхідно виносити на громадське обговорення. В основу
справедливості Ф. Гаєк поклав поняття «людська поведінка».
Учений не визнає погляду на справедливість як узгодженість

інтересів різних класів, груп у суспільстві й доводить, що норми
гідної поведінки врешті-решт закріплюються в моралі й формують
норми права. Водночас він погоджується, що не можна чітко

визначити критерії гідної поведінки. Незважаючи на це, філософ
дотримується думки, що призначенням гідної поведінки є
орієнтація на добро, тобто правила гідної поведінки мають
запобігати конфліктам і сприяти співпраці. Урешті-решт зміст

справедливості учений визначає як взаємодію громадян за
однаковими правилами [616, с. 62]. Проаналізуємо цей підхід.

Зауважимо, що гідних норм поведінки не може бути без спільних
інтересів. Отож учений не дійшов до причин, а абсолютизував те,
що лежить на поверхні, закресливши об’єктивні й абсолютизуючи
поведінкові аспекти людських відносин. Він критикує класичний

лібералізм за те, що той абсолютизував об’єктивну справедливість.
Треба визнати, що критика Ф. Гаєком класичного лібералізму та
правового позитивізму має сенс, але вчений абсолютизував інші

крайнощі, уважаючи, що прогрес у розумінні справедливості
відбувався переважно завдяки «домінуванню загальних правил
гідної поведінки» [616, с. 196].
Англійський філософ І. Берлін (1909–1997) у контексті

поглядів Ґ. Геґеля на свободу узагальнює попередні дослідження
проблеми свободи і виокремлює два підходи: негативний і
позитивний. У негативному свободу трактують як обмеження

втручання в індивідуальний простір життя людини. Позитивний –
це свобода панування над своїми пристрастями, свідоме ставлення
до моральних зобов’язань, правових норм, орієнтація на духовний
розвиток. Філософ виокремлює два рівні духовного розвитку

людини: емпіричний і трансцендентний [62, с. 71]. Негативне
розуміння свободи продукує емпірична людина, а позитивне
поєднане з вищим рівнем розвитку людини. Особливістю роздумів

І. Берліна є те, що обидва підходи до свободи пов’язані з різним
трактуванням людської сутності. Уважаємо, що філософ зробив
певний крок у розумінні умов досягнення людиною позитивної

свободи: вона може це зробити лише через розвиток власних
здібностей. Філософ усвідомив, що масштаб свободи людини

131