Page 127 - 6816

Принцип ієрархії С. Франк розглядає як внутрішню потребу
суспільної організації, умову її єдності, витоки, якої знаходяться в
принципі служіння, яке філософ уважав одним із начал духовного
життя. Уособленням цього принципу у філософа є духовна

аристократія. Суспільство, визнаючи владу духовної аристократії,
свідомо й підсвідомо відтворює її цінності, життєві принципи, спосіб
життя. Суспільне й державне будівництво – це завжди духовне

керівництво на основі ідей, що народжуються «вгорі». «Морально
визначальні й формувальні ідеї йдуть, як усі ідеї, згори вниз, від
духовних вершин до духовних низів» [585, с. 121].
Спостерігаючи процес реалізації ідеї розподільної рівності в

Радянській Росії, С. Франк бачив її трагічні вади, а тому мав право
сказати: «Членів суспільства слід розподіляти за різними щаблями

суспільної драбини відповідно до їхньої відповідності духовно-
онтологічної значущості, зі ступенем і галуззю їхньої придатності
та вправності в боголюдській справі суспільного будування, й
ідеалом тут є не мінімум, а максимум диференціювання й

ієрархізму» [585, с. 122]. Отож С. Франк розвиває погляди Платона
й М. Бердяєва щодо ізоморфізму між структурою внутрішніх
якостей людини і структурою соціуму. Розподіл громадян за

різними щаблями суспільної ієрархії має відбуватися відповідно до
їхніх духовних якостей, що повинно бути законом. Соціальна
ієрархія – це відбиття духовної ієрархії.
С. Франк стурбований проблемою: якщо принципу духовної

ієрархії має належати пріоритет, то яке місце в житті відведено
рівності як іншому принципу. Філософ обґрунтовував принципово
інше розуміння рівності. Принцип рівності означає рівність

обов’язків щодо інших громадян у суспільстві, що є наслідком
принципу «noblesse oblige» (положення зобов’язує) [585, с. 123]. На
думку філософа, така рівність є онтологічною ознакою буття, що
підносить й ушляхетнює свідомість усіх членів суспільства. Таку

рівність С. Франк називає аристократичною (кожен усвідомлює
себе вільним учасником спільної справи), що веде до солідарності в
суспільстві й відповідає християнським ідеям. Рівність в

онтологічному сенсі постає у філософа як «загальність служіння»
[585, с. 124], тобто всі однаково покликані до вільного служіння
суспільству, а тому мають рівні права на участь у загальній

діяльності. Отож сутністю рівності та духовної ієрархії є служіння.
Підсумовуючи погляди С. Франка, зазначимо, що проблему

127