Page 133 - 6816

свободи дорого обходиться людству. Ліберальне розуміння свободи
прив’язане до володіння власністю. Використовуючи понятійний
апарат Е. Фромма, зазначимо, що ліберальне розуміння свободи
орієнтоване на мати й володіти, а не бути.

На противагу лібералам, сучасний французький філософ
А. Бадью стверджує, що ХХ ст. розвивалося під ідеєю рівності: у
політиці це проявилося в комуністичній ідеї, у науці – під виглядом

аксіоматики, у мистецтві – злиття мистецтва й життя, а в самому
житті в ідеї гендерної рівності [30, с. 122]. На думку філософа,
поняття рівності сьогодні має бути звільнене від будь-яких
економічних конотацій. На жаль, учений не запропонував

філософського визначення рівності, не пов’язав її з іншими
принципами суспільного буття. Принцип рівності, висунутий під

час Великої французької революції, був необґрунтовано поширений
на духовну сферу. Так поступово з часів Великої французької
революції під впливом колективного несвідомого формується
уявлення про духовну рівність усіх людей. Осмислюючи принцип

рівності, американський філософ і політолог Г. Арендт (1905–1975)
зауважує: «Рівність у громадянській сфері необхідна, як рівність
нерівних, що потребують „вирівнювання” в конкретних моментах і

з конкретними цілями» [23, с. 165]. Проголошення абсолютної
рівності порушило права здібних і принцип духовної ієрархії.
Ілюзорна привабливість принципу духовної рівності полягає в
таких положеннях: він, по-перше, утворює ілюзію рівності; по-

друге, скасовує вимогливість людини до себе, нехтує істиною, отож
відкриває дорогу постмодерній плюралістичності; по-третє,
проголошує «ідеали», досягнення яких не потребує зусиль –

«ідеалом» стала посередність; по-четверте, надає переваги
зухвалим, пересічним й аморальним людям.
Німецько-американський філософ і теолог П. Тілліх
(1886–1965) успадкував погляди Діонісія Аріопагіта на принцип

духовної ієрархії й поширив його на всі роди й види сущого від
неорганічного до психічного. З цієї позиції суспільне життя постає
як піраміда «рівнів буття» [544, с. 19]. При цьому представники

вищих рівнів, хоч і мають досконалі якості, але їх кількість менша,
а представники нижчих рівнів не такі досконалі, але їх більше. Між
ними точиться прихована або відкрита боротьба в усіх сферах

суспільного життя від економічної до світоглядної.

133