Page 129 - 6816

якому разі не перебуває з ним у стані суперечності [594, с. 71].
Порівнюючи це твердження з поглядами І. Канта, Ґ. Геґеля,
М. Бердяєва й І. Ільїна, зазначимо, що в них свобода – це
самобуття, ціле, на противагу М. Фрідманові, у якого це частина

принципу рівності. Наголошування на рівності дає підстави
вважати, що ліберали зробили висновки з того, що проблема
рівності / нерівності була і є в центрі соціально-політичних

інтересів народних мас у всі історичні епохи й піднімала їх
на боротьбу. Підкреслюючи роль і значущість рівності, М. Фрідман
посилається на роздуми одного з творців американської
Конституції: «Джефферсон не сумнівався в тому, що є люди, які за

їхніми якостями стоять вище за інших, що існує певна еліта. Однак
він був переконаний, що це не дає їм права владарювати над

іншими» [594, с. 71]. Безумовно, у вимозі рівності знаходить
відбиття прагнення людини до гідності, але егалітаристське
розуміння цієї тези призводить до рівності в злиднях і запереченні
свободи. Ліберальне трактування рівності в гідності й визнання

відмінностей у задатках і здібностях – це лише перший крок до
філософського розуміння проблеми рівності / нерівності.
Ще одним аспектом ліберальної рівності є ідея рівних

можливостей. Цей вислів теж не можна розуміти буквально,
оскільки люди народжуються з різними природними задатками.
Автентичний зміст цього твердження, на думку М. Фрідмана,
передає афоризм часів Великої французької революції: «Талантам

усі шляхи відкриті» [Цит. за: 594, с. 75], тобто ніхто, жодні
структури не мають права чинити людині опір у її прагненні до
того, що відповідає її здібностям. Можливості самореалізації мають

визначатися лише здібностями людини, її бажаннями, а не її
етнічним, соціальним походженням, релігійними поглядами і будь-
якими іншими чинниками. На думку М. Фрідмана, принцип
рівності можливостей є складником свободи [594, с. 75]. Принцип

рівних можливостей орієнтує людину на те, щоб вона обирала
власний шлях до самореалізації, що відповідає її здібностям.
Уважаємо, що М. Фрідман розумів обмеженість ліберального

розуміння свободи, але виправдовував це тим, що будь-який ідеал
неможливо реалізувати повною мірою. Ліберали не визнають, що
їхнє розуміння свободи спричинює порушення принципу

справедливості.

129